Касія дивилася на білу троянду, а по щоці стікали сльози, немов літній дощ, що падає на квітку. Зараз вона відчувала, що сама знаходиться в тій же печі, що й Емір, але її піч була розпалена в семеро разів сильніше. Так, вона нагадала хлопцю, що там з’являється Ісус, але зараз, коли її серце страждало від слів Еміра про його почуття до неї, їй було важко прийняти це все. Вона знову задавалася питанням: чому саме зараз, коли сталася ця хвороба, вона зустріла Еміра? Адже дівчина також розуміла, що в її серці є почуття до цього прекрасного хлопця.
Йшла боротьба. І знову «Я» так хотілося піднятися вище за все і довести Богу, що потрібно було навчити її якось інакше. А інший голос нагадував, що вона вибрала життя за Божим сценарієм, а Він — автор найкрасивіших історій.
Одна година. Шістдесят хвилин. Три тисячі шістсот секунд виснажливої боротьби. Її «Я» змирилося. Вона знову обрала Божий сценарій і твердо була переконана, що Він поряд. Касія вірила, що ось прийде Ісус, і одним Своїм словом буря вщухне. А там, як їй здавалося, чекає тиха гавань у ногах Ісуса.
Тож вона в молитві просила, якщо це Його воля, щоб їй не прокинутися від наркозу, а якомога швидше з’єднатися з Ним, її небесним Батьком. І там не забути передати Йому слова Еміра, що той все ж довіряє Богу.
1August 11, 2024 233
