Броньовані універсальні спецмашини «Торнадо» швидко розтрощили наші льодові фортеці на межі Майдану та Інститутської. Силовики прорвалися до скляного купола торгового центру «Глобус», але їх зупинила стіна вогню. Шини, щедро политі бензином, яскраво спалахнули, піднявши в небо стіну вогню і їдкого диму.
Щоб зробити собі прохід, нападники намагалися загасити полум’я потужними струменями з водометів, збиваючи з ніг наших хлопців, що кидали у вогнище все нові й нові покришки, пляшки й фляги з запалювальною сумішшю. Безперервно, ланцюжком, на лінію вогню передавали все, що може горіти, і полум’я зі зловісним шипінням розгорялося, випаровуючи кубометри водяної пари.
Спецпризначенці стали розстрілювати тих, хто підтримував вогняний вал. Поранені та вбиті падали прямо на підтягнуті до вогнища шини. Наші медики намагалися їх перетягувати подалі від вогню туди, де було більш безпечно. Але таких місць майже не залишилося.
Язики полум’я здіймалися до трьох-п’яти метрів у височінь, чорний дим висів як стіна, перешкоджаючи вести прицільний вогонь. Тепер силовики стріляли навмання в центр Майдану, туди ж вони відстрілювали та жбурляли сотні гранат.
У барикаду, що перекривала Хрещатик і захищала Майдан з боку Європейської площі, на повному ходу врізався бойовий бронетранспортер. Самооборонівці з сотні «Правого сектора» холоднокровно й точно закидали його пляшками із запалювальною сумішшю. БТР спалахнув, як сірникова коробка. Він різко здав назад і став швидко заднім ходом від’їжджати від барикади, мало не розчавивши беркутівців, що сунули за ним. Наступ у цьому місці на якийсь час захлинувся — цього нам було достатньо, щоб підпалити напівзруйновану барикаду.
Тепер вогонь, що розгорівся навколо Майдану, став нашим головним захистом. Беркутівці та вевешники закидували нас гранатами, розстрілювали з помпових рушниць, але подолати вогняний рубіж не могли. Наші хлопці відповідали на стрілянину бруківкою та пляшками з «коктейлями Молотова», заготовленими у великій кількості перед початком штурму. Силовики спробували прорватися на стиках між барикадами, де не було суцільної стіни вогню. У цих місцях зав’язувалися криваві бої, де в хід ішло все, що було під руками, — палиці, каміння, арматура…
Нескінченна моторошна ніч, палаючий Майдан, безперервна какофонія смерті — здавалося, що час зупинився, й усе це ніколи не закінчиться, і світанок ніколи не настане…
Мою книжку “Революція” можна замовити тут
Аудіокнижку - тут
Тоді, 12 років тому, не маючи жодного шансу, ми перемогли, переможемо і зараз! Тому що з нами Бог, правда й Україна!
Слава Україні! Героям слава!
