я не та людина, яка любить дивитися "жестячок".
ну по типу не просто фільм жахів а реальні вбивства, мертві тіла, кров і кишки.
на мене ці картинки дуже погано впливають і можуть триматися в моїй голові декілька днів дуже чіткими.
натомість навколо мене завжди були люди які навіть полюбляли таке дивитися і нічого не відчували поганого.
я все ще боюся таке дивитися, мені стає не по собі, я багато фантазую, уявляю відчуття батьків цих людей, уявляю як це - тіло є - але людина не рухається.
але шось останнім часом мене потягнуло дивитися документалки якісь страшні, відео на ютубі про теракти, вбивства, кримінал, а зараз інстаграмчік починає підсовувати мені відео де волонтери тіла збирають, солдати мертві в окопах лежать🧐
і я зависаю над відео по 5-7 хв щоб проаналізувати наскільки мені погано від цього і знову думаю про батьків цих хлопців.
і це піздець дивні відчуття.
особливо коли ти не розумієш що означає коли це - твоя дитина.
і як ось зараз вдовбити своїм батькам що "ну ми ж якось тебе народили і пережили стільки труднощів" не працює в світі де проблема не тільки у інфляції а ще й в тому що в будь який момент до твого дому прилетить ракета. і не важливо в якій країні або в якому кутку світу ти знаходишся.
ці підари знайдуть собі ціль всюди.
або якесь гівно дурне вирішить що він гонщик F1 та розʼїбе дітей у переході.
тут знаєте, все залежить від бажання - а у мене бажання плодитися в цьому світі немає.
коли тут себе по частинах збираєш від кожноденного перегляду жахіть.
щодо вас, дивитеся жестячок чи не можете?
