Академія лісу 🇺🇦

Як дивно влаштований мозок людини.
Він серце спроможний штовхнути за ґрати.
Знайти незбагненні для страху причини,
А біль і ракети як даність сприйняти ....

Вони нам – смерті, болючі дати,
Страшні прильоти, пекельні втрати,
Побиті вікна, згорілі хати.
Та їм ніколи не відібрати
Пісень, що ніжно співала мати,
Тепла, що в серці залишив тато.
Крізь ці тортури змогли ми стати
Міцніші сталі, сильніші ката!
Ми будем вільні у тиші спати,
Із душ побитих зірвавши лати.
Ми будем сіять! Ми будем жати!
На рідних землях Любов збирати.
✍️📚Богдана Казанжи

Не говори: в нас мова солов'їна
Бо мова вище, ніж пташиний спів.
В її скарбниці – доля України,
Глибинна таємниця правіків.

Вона нуртує джерелом криничним,
Із попелища феніксом встає.
Для нації вона гарант на вічність,
Тому її так люто ворог б'є.

Все заберуть, а залишилось слово.
Знов до життя повернемося ми.
Лише тому, що не пропала мова,
То й ми ще наче люди між людьми.

Без мови – не створити нам держави,
Доріг тернистих – не перебрести!
Хай вороги жорстокі і лукаві –
Стіною стань і мову захисти!

Річ не про те, що мова солов'їна,
Бо мова – глибше, ніж пташиний спів.
В її скарбниці – доля України,
Космічна нерозгаданість віків.

✍️📚Микола Лотоцький