У файному місті Тернополі створили Всеукраїнську громадську організацію «Пам’ять і справедливість — асоціація нащадків українських жертв польських репресій».
Скорочено — ПіС. Не знаю, чи це співпадіння, чи тонкий тролінг.
Організація хоче працювати з пам’яттю про українців, які стали жертвами польських репресій, депортацій і насильства у ХХ столітті.
Поки складно оцінити, чи ця ініціатива буде продуктивною і відповідальною, чи буде змагання історичних образ — хто більше постраждав.
У будь якому разі, саме немовчання важливе.
У польській політизованій політиці пам’яті власні травми називають доволі голосно (іноді занадто). Україна ж часто говорить обережніше: Польща є важливим союзником, ми залежимо від її підтримки, прагнемо до ЄС, а тому нерідко самі звужуємо простір для розмови про те, що і як маємо право пам’ятати.
Але залежність не повинна означати амнезію.
Бо коли одна сторона говорить про своїх мертвих голосно, а інша — пошепки, це не примирення.
• Новина тут.
• Сторінка ПіС у Facebook.
1August 10, 2026 36 3
