Минулі два тижні провів у Хорватії на докторському колоквіумі. Академічна туса, де докторанти представляють свої дослідження, отримують критику й обговорюють академічні питання. Серед учасників було багато румунів — докторантів і менторів.
І під час спілкування з румунськими докторантами і менторами, православними і євангеликами, помітив, що в нас багацько спільного. Це посткомуністична спадщина (свій смачний пломбір), роль і очікування суспільства щодо протестантської та православної Церков, ставлення до пам'яті про контроверсійних осіб минулого століття, політичні виклики, схильність до (релігійного) фундаменталізму, обмеження жіночого лідерства та голосу в релігійному середовищі тощо. І в цих викликах ми значно ближчі, хоча раніше я про це не знав.
Ну і це ще одне нагадування, що вступ до ЄС і євроінтеграція — не цілюща пігулка, яка зцілює від совкової спадщини та всіх проблем.
Цікаво слухати людей, які роками працюють над своїми темами й говорять не лише про особисті рефлексії, а й ґрунтуються на дослідженнях. Я постійно порівнював їхні спостереження з українським контекстом: як це виглядає в нас, що справді подібне, а де порівняння не є релевантним.
І десь посеред цих порівнянь зловив себе на простій думці: російський релігійний і богословський контекст я знаю (чи знав?) значно краще, ніж румунський.
Тут можна довго говорити про причини й шукати винних. Але для мене це передусім усвідомлення власної прогалини: наскільки менше мені відомо про найближчих сусідів порівняно з рф. Російська оптика десятиліттями була доступнішою і звичнішою, хоча поруч є країни з частково подібним історичним досвідом. Їхні дискусії можуть не дати готових відповідей для України, але можуть допомогти точніше сформулювати запитання, яких ми ще не поставили собі.
Тому тепер хочеться більше читати авторів зі Східної Європи і краще орієнтуватися в богословських і релігійних контекстах Румунії, Чехії, Естонії та інших країн. Не тому, що там уже є відповіді на мої українські запитання. А тому що їхній досвід може допомогти краще зрозуміти власний. Тут дуже нагадалася думка, яку почув від пана Михайла Іващука, що якщо ти не знаєш іншої культури, ти не знаєш своєї. Бо культура пізнається лише в порівнянні, а не в ізоляції чи через чужу оптику.
Тому тепер шукаю запитання, які собі ставили наші західні сусіди зі Східної Європи, і які нам варто ставити собі. Але то вже інша історія)
Якщо маєте такі запитання в голові, пишіть в коментарях 🙏
4
1July 28, 2026 50 3 1
