Справжні герої не носять плащі, але вони вмирають
Помер Валентин Єрмоленко — херсонський рибалка, який під час російської окупації став одним з організаторів місцевого підпілля. Йому було 68 років.
Він створював схрони, перевозив човном зброю, передавав інформацію українським спецслужбам, переховував військових і допомагав людям вибиратися з окупованого лівобережжя.
Валентин умів об’єднати людей, коли це було потрібно, але не намагався бути єдиним героєм. Десь він організовував, десь приєднувався до інших, десь просто допомагав і ставав однією з ланок великої мережі спротиву.
🇺🇦 На його будинку весь час окупації залишався український прапор. Після підриву Каховської ГЕС дім родини дванадцять днів стояв під водою, але прапор залишився над затопленим подвір’ям.
До спротиву долучилася вся родина. Дружина Олена допомагала підпільникам, син Дмитро став морським піхотинцем, онук Валентин спочатку партизанив, а згодом також пішов до війська.
Навіть після тяжкої хвороби Валентин продовжував підтримувати зв’язок із людьми на окупованому березі та збирати інформацію. До останнього мріяв повернутися до Херсона.
🛡️ Офіційно він залишався цивільним. Але прощалися з ним як із захисником — із прапором морської піхоти та синьо-жовтим стягом на труні. І це було справедливо та гідно.
Історія життя пана Валентина нагадує, що в окупації є багато гідних українців, чиї історії потребуватимуть широкого розголосу. А для цього нам потрібна якісна система перехідного правосуддя. Щоб не знецінювати подвиг цих людей.
Нам варто пам’ятати про тих, хто досі в окупації, допомагає Україні та чекає на звільнення. Бо це болючі історії про те, як люди, а не марвелівські герої, творять чудеса. Як внутрішні сили наролдужються в людях, а не люди народжуються з суперсилами.
Дякую, пане Валентин!
Вічна пам’ять 🕯️
П.С. К коментарях трохи посилань, щоб почитати більше.
4
3
2
1June 29, 2026 94 2 2
