Найкраща пам’ять про них – те, як ми живемо сьогодні. Чи робимо свій внесок у країну, за яку вони загинули, чи пам’ятаємо про ціну, яку вони заплатили не лише в пам’ятні дати.
Мені приємно бачити, що заклади Ірпеня сьогодні долучилися до ініціативи "Стіл пам’яті" та накрили місця для захисників, яких більше немає з нами.
Такий жест у відносно мирному місті нагадує просту річ: ми пам’ятаємо наших воїнів, пам’ятаємо, що відбувалося з нашим містом, коли сюди прийшов ворог. Ми бачили на власні очі, що могло статися з Україною, якби не наші захисники і захисниці.
Росія не перше століття намагається забрати в нас право бути собою, і не одне покоління українців ставало проти неї. І кожен день у своїх вчинках, роботі, думках маємо боротись за нашу країну, яку вони захистили.


