НЕЗАЛЕЖНІСТЬ: ЦІННОСТІ, ЩО НАС ОБ’ЄДНУЮТЬ
35 років відновленої Незалежності: право бути собою і творити власне майбутнє
24 серпня Україна відзначає День Незалежності – найбільше державне свято нашої країни.
У 2026 році минає 35 років від дня ухвалення Акта проголошення незалежності України.
22 січня 1918 року Українська Центральна Рада IV Універсалом проголосила незалежність Української Народної Республіки. У 1919 році відбулося об’єднання УНР і Західноукраїнської Народної Республіки. У березні 1939 року незалежність проголосила Карпатська Україна. У червні 1941 року у Львові було проголошено Акт відновлення Української Держави.
Український визвольний рух, правозахисники, дисиденти, шістдесятники – різними способами і в різні часи вони зберігали те, що неможливо було остаточно знищити: прагнення українців жити у власній державі. Тому 24 серпня 1991 року стало не початком українського державотворення, а поверненням України до своєї державної самостійності.
На позачерговому засіданні Верховна Рада ухвалила Акт проголошення незалежності України, наголосивши на продовженні тисячолітньої традиції державотворення в Україні. А 1 грудня 1991 року своє остаточне слово сказав Український народ. На Всеукраїнському референдумі 90,32 % громадян, які взяли участь у голосуванні, підтримали Акт проголошення незалежності. Це була воля всієї країни. У Донецькій області незалежність України підтримали 83,90 % виборців, у Луганській – 83,86 %.
Ці цифри особливо важливо пам’ятати сьогодні. Вони руйнують міфи, якими Росія десятиліттями намагалася виправдовувати своє втручання в українські справи. Незалежна Україна постала не всупереч волі її громадян. Вона постала завдяки цій волі. Українці зробили свідомий вибір жити у власній державі. І сьогодні ми знову захищаємо цей вибір.
Російська агресія зробила очевидним те, що для попередніх поколінь українців було історичним досвідом: незалежність ніколи не є чимось гарантованим назавжди. Її потрібно берегти. Її потрібно зміцнювати. А коли на неї посягають – її доводиться захищати.
Сучасна війна для України – це війна за право існувати як незалежна держава, за право українців самим визначати своє політичне, культурне й цивілізаційне майбутнє. І водночас ця боротьба має значення далеко за межами нашої держави.
Сьогодні вільна Україна захищає не лише власну незалежність. Вона стримує російський імперіалізм і захищає принцип, на якому тримається демократична Європа: кожен народ має право сам визначати свою долю.
Для спільноти Приазовського державного технічного університету День Незалежності також має особистий зміст. Ми добре знаємо, що означає втрачати звичний дім – і не втрачати Україну. Знаємо, що означає продовжувати працювати, коли університетські корпуси залишилися в окупованому Маріуполі. Знаємо, що університет – це не тільки будівлі. Це люди. Знання. Пам’ять. Відповідальність. І віра в майбутнє.
ПДТУ продовжує навчати студентів, розвивати освіту й науку, підтримувати студентські ініціативи та готувати фахівців, які будуть потрібні Україні для її відновлення. І в цьому теж є наша щоденна робота заради незалежності, бо майбутнє держави створюється не тільки політичними рішеннями – його створюють ті, хто сьогодні вчить і навчається, хто лікує, проєктує, будує, досліджує, волонтерить, хто захищає українську культуру і мову, бере на себе відповідальність за те, якою буде країна завтра.
За 35 років незалежна Україна пережила багато випробувань, але головний вибір, зроблений українцями у 1991 році, залишається незмінним: бути вільними, бути собою, жити у власній державі.
Ми успадкували багатовікове прагнення українців до свободи, отримали незалежність завдяки тим, хто виборював її до нас. Сьогодні її захищають наші Захисники і Захисниці. А нашим спільним обов’язком є зробити так, щоб наступні покоління українців жили у сильній, демократичній і вільній державі.
Незалежність – це свобода, яку виборювали покоління.
Незалежність – це вибір, підтверджений українським народом.
Незалежність – це держава, яку ми захищаємо сьогодні.
Незалежність – це наше майбутнє.
