Два тижні назад я шукала щось натхненне почитати в дорогу додому в Україну — і натрапила на книжку Refuse to Choose! How to use all of your interests, passion, and hobbies to create the life and career of your dreams! (український переклад назви, до речі, взагалі не передає суть оригіналу).
Звучало як рятівне коло. Власне так воно і було. Якщо ви схожі на мене — біжіть читати.
Суть коротко: авторка порівнює людей із бджолами. Бджола збирає мед. Для неї мед — це певна винагорода. Коли збір завершено — винагорода отримана і бджола летить далі. Так само для людей — у кожного своя «винагорода»: для когось це карʼєрне досягнення, після якого виникає бажання досягнути нової вершини, для когось – гроші, для когось — знання чи новий досвід хай навіть в абсолютно рандомних сферах, для когось – взагалі шось інше.
«Де ти, бляха, раніше була зі своєю книжкою, Барбара?» — подумала я. Виходить моє відчуття "місія виконана" не хибне. Просто час виконання цієї місії у мене коротший, ніж прийнято вважати. І вона не обмежується однією професією чи напрямком (як і у багатьох інших людей, яким власне присвячена книжка). Я полишала кожне нове захоплення, коли нагороду було отримано.
Моя винагорода — це завершений, красивий або корисний продукт. І от чому, щойно я щось реалізовувала і запускала, мені ставало… байдуже, що з тим далі буде. Будуть купувати чи ні — теж не дуже парило. Хоча зізнатись собі в цьому я не дозволяла (спихуючи на те, що просто продажі і операційка – це не моя сильна сторона.)
А іноді моя винагорода — це просто нові знання або досвід. Звідси мої рандомні інтереси та посади, які я примудрялась отримувати 😅
Нам здається, що з нами щось не так бо на жаль в суспільстві закріпилось, що успіх — це коли «вгору і з грошима». А ще — що призначення обов’язково має виглядати як професія, якій ти вірно служиш ледь не усе життя.
А насправді призначення — не в професії, статусі чи досягненнях. А в тому, що приносить найбільше задоволення і це не обов’язково про конкретну діяльність.
Наприклад я усвідомила, що моє призначення — створювати і надихати. Я проаналізувала всі проєкти, якими займалась, і зрозуміла: в більшості випадків саме створення й натхнення були рушійною силою і найбільшим задоволенням. І до речі «створювати» — це не обов’язково щось матеріальне. Зараз я створюю себе, свій бренд і блог — і кайфую від цього теж. А ще (сподіваюсь) надихаю вас своїми історіями про власний шлях. Дякую за лайки й коментарі — в мене аж друге дихання відкрилось ♥️
Завтра я знову буду створювати якийсь декорчик чи одяг чи шось рандомне нове вивчати, але це матання мене більше не турбує. Навпаки дає краще зрозуміння як я бачу своє професійне майбутнє, про що буде мій блог та в чому його ціль. Хай навіть в якийсь момент я передумаю його вести.
Розказати про те як вибудовую свою нову так звану «бізнес-систему» (хз як ще це назвати)? Питаю, бо не хочу витрачати час на допис, який вам не буде цікавим, мені он ще купу проектів реалізовувати😂
