🍬🏙️
Сьогодні — остання неділя літа. Сьогодні — День шахтаря. Сьогодні — День мого рідного міста.
Чесно кажучи, із ним у мене небагато спогадів, однак усі вони для мене мають неабияку цінність. Саме там так солодко квітнули абрикоси під балконом третього поверху, саме там я вперше скуштувала черемху, там були найсмачніші цукерки Конті, там літо пахло бризом Азовського моря й там, у парку Щербакова, був мій улюблений дитячий майданчик.
Хоча це не єдине, із чим асоціюється в мене Донецьк: це також Батьківщина всесвітньо відомого футбольного клубу, це місто, що приймало матчі чемпіонату Європи з футболу 2012, мало сучасний стадіон «Донбас Арена», було промисловим гігантом України, летовище якого стало символом боротьби 2014-2015 рр., а число 242 назавжди закарбувалося в пам’яті багатьох…
Це місто розлилося п’янким ароматом та гулом шахт серед степів та териконів, виросло навколо металургійних заводів та вугільних копалень, змінило впродовж століть кілька назв, але не змінило духу його людей: сильних, працьовитих та натхненних. У 1989-1991 роках воно стало ареною супротиву комуністичній владі, а після розпаду СРСР стрімко розвивалося та стало одним із економічних центрів країни. І попри останні перемоги проросійських та російських сил у цьому регіоні, я вірю, що синьо-жовтий стяг знову замайорить там, де сходить українське сонце.
Я сумую за тобою,
Люблю і вітаю, моє любе Місто мільйона троянд!
#повноцінка #просто_щось
