здарова
вчора, 29 всересня був день, коли 13(!!!) років назад вийшов фінальний епізод серіалу «брейкин бед».
для багатьох він(серіал) став улюбленим, а я, в свою чергу, коли давно писав рецензію на «тру детектів»(перший сезон) сказав, шо якби ці два серіала «бб» і «тд» розігрували на «чувачі» хто займе перше місце в моєму топі,то «тд» виграв би 2:1. бо ножиці різуть папір:)
але появився потім «сол»,тому зараз я залишаю і «бб» і «тд» на другому місці.
про «тд» ше хтів сказати.
передивлявся його минулого тижня, розтягуючи задоволення, дивився по одній, максимум дві серії за вечір.
є ахуєнно заїжджена фраза «зараз так не робоять/не знімають» і в тому шось є.
то дуже тягучий, довгий, монотонний серіал, наповнений цікою купою як крутих діалогів, так і таких, які можна було б і не вставляти.
(доречі серіал вийшов перед фільмом «інтерстеллар» але вже там матвій заряжав слідчим, шо 3д простіл це не наш чи їх максимум).
але і вони не так бісять, як би могли бісити, бо хімія між головними героями, атмосфера, музика і сценарій не дають тобі фокусуватись на хуйні.
для покоління, яке привикло скролити стрічки інсти і тіктока то вже важкий продукт.
то неякесь там умовне «чорне дзеркало» де ти сатирично спостерігаєш за собою, або кольорова но пуста «гра в кальмара» де через незрозумілі твісти заробляються перегляди.
це єбана, страшна, ванюча, моторошна луїзіана, з сектами, корупцією, південною готикою, і двома детективами, дуже йобнутим і вуді:)
і оцей тандем подарував нам найвищий рівень сінематоґрафі.
серіал, який не варто переглядати раз в рік, за ним треба скучити, про нього треба якось згадати і без роздумів піздувати і дивитись.
мішлєнівський рецепт по перегляду:
звичайно в ідеалі його дивитись в дощ, або коли в тебе температура десь 37.4, десь в сихівському районі, в одній з улюблених панельних девятиповерхівок.
