Привітик, каріфлікси!
Давно не чулися. В мене постійно крутяться в голові одні думки, проти яких я вже не можу йти.
Схоже, це справі кінець історії (Хоча це було зрозуміло давно, думаю)🥲
Я вдячна всім-всім за всю вашу любов, яку ви мені давали. Ви справді рятували мене, бо в самий пік мого писання я згасала зсередини. Тому письмо мені давалось легко, я висловлювала весь біль там, між строк мого авторства, сподіваючись, що хтось почує. Більшість трагічних сюжетів або поганих думок головних героїв були взяті з мого досвіду та трошки гіперболізовані.
Я не знаю чого і що сталось, але в мене так багато ідей, так багато натхнення та сюжетів, а як берусь за письмо так все згасає. Купу недописаних чернеток валяються десь в нотатках та ніколи не вийдуть звідти 🤷♀️ Взяти ту саму історію про омегаверс. Я навіть обкладинку створила і перші десять сторінок розписала. Ще півроку тому!
До чого я це веду. Ще раз вам дякую за все! Ви назавжди в моєму серці ❤️🩹 і мені боляче це писати, я вже готова плакати, але краще так, ніж тихо спостерігати за тим, як уходять люди.
Я не буду видаляти цей канал, хай залишиться в памʼяті, можливо, колись все перенесу в один великий файл, як збірка. А може в якийсь момент і напишу щось.
І, до речі, я завжди задавалась питанням: навіщо робити такий акцент на просторі, в якому відбуваються події. Виявилось, у мене просто афантазія, тому акцент спрямовано було на відчуття та емоції. А я думала, що зі мною щось не так ахаххп.
Не кажу «прощавайте», я кажу «до зустрічі😉»
Дякую, ваша Kariflix ❤️🔥
(Я все-таки заплакала)
