Окей, трохи про символізм:
Бекрумс символізують перехідний період між минулим і теперішнім-майбутнім. Спойлери! Розмова Кларка з Мері у тій кімнаті підкреслює і підтверджує вибір Кларка застрягнути у цьому стані та нікуди не йти. Зрештою його зжирає його ж викривлене еґо, тоді як Мері знайшла вихід. Ще варто звернути увагу на те, як вони вперше заходили у бекрумс: Кларк бігав туди-сюди, а Мері йшла, не озираючись назад. Це символізує їхнє ставлення до руху по життю. Також важливо те, що Кларк намагався всіляко зачепитися у бекремсі, а Мері у спробах звільнити себе розбила шматок цементу з відбитком руки, який нагадував їй про минуле (до слово, не зовсім викупаю, що то за дівчинка була).
