Уявіть собі: на дворі кінець Х століття, епоха вікінгів та англосаксонських королів. До появи перших механічних годинників залишається ще близько 300–400 років. Але знатний мандрівник чи священнослужитель витягає з кишені вишуканий срібний прилад на золотому ланцюжку і за кілька секунд дізнається точний час.
Фантастика? Ні, це реальний середньовічний гаджет — Кентерберійський сонячний годинник (також відомий як годинник Святого Дунстана).
Його знайшли в 1938 році під час археологічних розкопок у монастирському дворику Кентерберійського собору в Англії. Цей ювелірний шедевр розміром усього близько 6 сантиметрів датується приблизно 980–1000 роками.
Як працював цей «кишеньковий комп'ютер» Середньовіччя?
В основі лежить точна астрономічна математика:
• Корпус годинника поділений на колонки з назвами місяців латиною (наприклад, JAN/DEC, MAI/AVG). Місяці згруповані парами, оскільки висота Сонця над горизонтом у них приблизно однакова.
• Маленький золотий кілочок-гномон (стилус) виймався і вставлявся у відповідний отвір над потрібним місяцем.
• Прилад підвішували за золотий ланцюжок вертикально та повертали до сонця. Довжина тіні, що падала від стрижня на срібну грань, вказувала на час.
Цікава деталь: точки на гранях позначали не всі 24 години, а ключові канонічні години молитви — 3-ю годину дня (близько 9:00), полудень (12:00) та 6-у годину (близько 15:00). Це дозволяло ченцям у дорозі вчасно здійснювати молитовне правило, навіть коли поруч не було дзвонів собору.
По боках брусочка викарбувано тепле благословення латиною: «+ SALVS FACTORI + PAX POSSESSORI» — «Спасіння творцю, мир власникові». А золотий ковпачок прикрашений головою міфічного звіра з тонкою філігранню.
Цей артефакт недарма пов'язують з ім'ям Святого Дунстана, архієпископа Кентерберійського. Він був не лише видатним церковним діячем, але й легендарним ковалем, художником і ювеліром (за переказами, він навіть ухопив диявола за ніс розпеченими кліщами!).
Хотіли б такий автентичний девайс замість сучасного наручного смарт-годинника?
@istorium_ua
