Люблю, коли ми вертаємося до класики (класиків), бо там можна поколупатися в словах.
На моїй батьківщині, а саме на кафедрі загального мовознавства, класичної філології та неоелліністики, класиками називали студентів класичних наук (і тоді книжка Ростислава Семкова грає новими фарбами), з якими іноді траплялося перетнутися на гуртку з давньогрецької та латини (не думайте, що я їх учила, ніт). Саме на таких гуртках перепадало дізнатися дещо цікаве.
Усі знають Гомерівський епос, знають «Іліаду» та «Одіссею». А знаєте, як насправді називав Гомер своїх героїв?
Наприклад, Одіссея. Звісно — «хитромудрий». Хитромудрий Одіссей, герой-трикстер.
У тексті Гомера вживається характерний його стилю складний епітет πολυμήχανος, але позначає воно дуже просту характеристику — винахідливість. Одіссей ані хитрий, ані мудрий, а просто мав голову на плечах і швиденько міг скумекати рішення складних проблем. Іноді мені здавалося, чи не додали Одіссеєві таким означенням якоїсь іншої, не притаманної йому риси — мудрості, якої йому таки іноді вистачало. Бо хитрість у нього таки була)
Але найбільше мені подобався епітет Ахілесса — ποδάρκης (за першим словниковим значенням, це той, у кого достатньо ніг 😁). А по факту — швидконогий Ахілесс ніколи не зможе наздогнати повільну в русі черепаху.
