4039 слів за серпень, і найбільший внесок був зроблений на Write and Meet від “Своєї Полиці”. Якщо мене посадити за стіл із групкою письменни_ць і не давати дивитися в телефон, я навіть нормально так пишу, багато і непогано. В інших умовах хочеться відволікатися, копати помиральну яму, кричати в стіну. Цей місяць починався для мене Файним Містом, де було гарно і весело, а закінчується новою терапевткою і витратами тепер уже і на психіатра.
Але депресії наче як нема. Це вже добре.
Стався також цікавий поворот: моя садівницька душенька хоче перемістити основні події XX століття зі Львова в Катеринослав. Львів нікуди не дінеться, про нього вже є, а от еротичними сценами все ж тягне осквернити той самий храм, в якому я все це придумав 20+ років тому, скніючи з мамою на вранішній службі. В Дніпрі багато локацій, які я знаю тілом і серцем: Свято-Миколаївська церква 1810 року у Нових Кодаках, найстаріша релігійна пам’ятка міста, і селище Шевченко, що раніше називалося Стара Самарь, із його козацькими кладовищами і розваленою фортецею… Щось таке виросло in my savage garden, і я бачу тепер, як галицький єврей Крістіан Файнбек розкриває свої темні (shadow, хаха) сторони саме там. У 1907 році зі Львова до Кодаків можна було дістатися залізницею. І тепер зв’язок двох сюжетних ліній стає яскравішим, та і іншого фентезі про Дніпро я наче не зустрічав.
Чи були характерні для цього регіону легенди про упирів?
Ха! Будуть. У мене врешті решт фентезі, а не історична праця. Відьми і перевертні точно були, сам у підлітковому віці збирав у фольклорній експедиції всякі такі історії під Синельниковом. А від відьми до упиря - невеликий шлях.
Тепер, звісно, на мене очікують додаткові дослідження і ще одна поїздка до Дніпра… але це, здається, найулюбленіша моя частина роботи над книжкою.
Чи у вас колись була така радикальна зміна, коли ледь не половина твору вже написана?
#blessedblood_characters
