Від багатьох правих я чув, що "кидати зіги", чітко висловлювати свої погляди - це контрпродуктивно. Вигідніше одягти костюм, десь підлаштуватись, а потім, взявши владу, все поміняти. Скіни 00-х часто закликали йти у силові структури, щоб змінити систему зсередини, зараз теж саме пропонують "праві" типу Дмитра Корчинського. Але вже 80+ років ця стратегія, емпірично, терпить крах.
Колишній фашист Джорджіо Альміранте намагався міняти систему зсередини, нічого не досяг, а його наступник Джанфранко Фіні засудив фашизм та змінив курс партії. Сучасна партія "Шведські демократи" теж формувалася з неонацистів, але зараз це звичайна ліва партія з нульовою терпимістю до своїх же старих цінностей. Таких прикладів безліч, не можна грати за ворожими правилами і перемагати. В усіх випадках без винятків система перетравить вас. Вона і пропагує правим подібну модель поведінки, тому що вбивати і саджати - це ефективно, але не дуже красиво, це провокує появу нових правих, що надихалися мучениками. Тоді як тисячі правих, що продали жопу, навпаки поширюють навчену безпорадність без граму героїзму.
Абсолютна більшість правих схиляється до подібної неробочої стратегії з трьох причин. По-перше, генетично закладений у більшість людей страх остракізму, лише соціопати та інші девіанти фізично не відчувають чогось подібного. Маргіналізація для більшості людей - це страх на рівні страху втрати життя; це дуже корисний механізм в умовах племені в дикій савані, але останні 100 років він інколи заважає. По-друге, банальна некомпетентність, яка, своєю чергою, теж частково випливає з першої причини: ти не будеш вибудовувати правильну картину світу, якщо тобі страшно. Людина не готова усвідомити, що з 1945 року нема різних сфер інтересів і майже кожен режим на планеті Земля не буде їй прихистком. Що немає слабких місць, тріщин, лазівок; уряди можуть конфліктувати по багатьом причинам, але вони в єдиному пориві будуть душити несистемного правого. По-третє, фінансовий та інший впливи на лідерів правих рухів, це необов'язково чемодани, це можуть бути подарунки, кар'єрне зростання чи правильно підіслані друзі.
Таким чином ми бачимо, що єдиний глобальний порядок, встановлений після 1945-го року на чолі з одним невеличким етносом, вміє майстерно контролювати свою монополію на насильство, а всі несилові методи - це застаріла архаїка через сучасний рівень технологій. Але під силовими методами не мається на увазі "майдан", який не був навіть переворотом, мається на увазі реальна сила, яка була у Пригожина в 2023 і є в багатьох людей зараз.