Вчора був День НГУ (нині моє головне професійне свято). Взагалі, наша Нацгвардія – феномен, можливий хіба в сучасній Україні. От вам конкретний приклад.
Не секрет, що на початку 2014 року більшість українських правих активістів та ввшників знаходилися по різні боки барикад – на Майдані в буквальному сенсі. Деяких ввшників «беркути» навіть затягнули до протиправних дій.
А після втечі Яника Внутрішні війська, особливо на півдні та сході, були настільки деморалізовані, що геть втратили керованість. Тому безглуздо було сподіватися, що в Криму ввшники пішли б на штурм російського спецназу в захоплених урядових будівлях. А потім більшість з них взагалі перейшли на бік окупантів.
В умовах російської гібридної агресії неймовірно виросла роль сотень самооборони та правих груп. Ті, хто вчора стояв на Майдані проти влади, сьогодні вирушили відбивати свої міста від сепарів та «відпускників». В ніч з 28 лютого на 1 березня один з таких загонів, щойно утворений «Чорний корпус», взяв штурмом клуб «Оплот» – головний оплот харківських сепаратистів.
Наступного дня чорні чоловічки боронили Харківську ОДА, але сили були нерівними, і будівля впала під натиском проросійських сил. Українських патріотів побили. Місцева міліція зберігала «нейтралітет».
Вдруге ОДА була захоплена сепарами ввечері 6 квітня, наступного дня на мітингу під її стінами була проголошена «Харківська народна республіка». Якби тоді Харків розділив долю Донецька, хз, чи втримала б тоді Україна все Лівобережжя. На сотні кілометрів навкруги не знайшлося достатньо вмотивованої частини ВВ чи підготовленого добровольчого загону, які змогли б вибити сепарів з ОДА.
І тоді незадовго до опівночі з 7 на 8 квітня на штурм будівлі пішов 8-й полк спецпризначення «Ягуар» з Вінниччини. Без стрілянини і без жертв ОДА була звільнена, «ХНР» не відбулася.
А чому я про це так детально розповідаю? Бо з «Чорного корпусу» виросте спочатку батальйон, потім полк, а згодом і бригада НГУ «Азов». А «Ягуар» перетвориться на бригаду НГУ «Червона калина». І у 2025 році вони об’єднаються в межах корпусу «Азов».
Тож наша Нацгвардія – це прямо унікальна річ. Де ще могли сьогодні стати пліч-о-пліч ті, хто ще вчора стикався лобом до лоба? Тільки на такому фронтирі, як наш.
Думаю, саме Нацгвардія більшою мірою є спадкоємцем козацтва, ніж будь-хто інший. Бо козак – це і князь чи боярин на військовій службі, і прощений державою розбійник. Козак сьогодні боронить маєток магната від селян чи загонів іншого магната, а завтра разом із ними пливе шарпати турецькі береги. Козак вчора повстає проти влади і дає тягла коронному війську, а сьогодні він в реєстрі – поважний захисник держави.
Тож якби я писав історію Нацгвардії, я зробив би її саме в такому ключі. Фронтирному. Точніше – Мультифронтирному 😉
Всіх побратимів та посестер – зі святом!
Слава Україні!
