Дуже люблю спілкуватись з людьми, які відчувають мене
Знають мене. Розуміють.
І іноді навіть допомагають мені зрозуміти себе ж
Я бачу в цьому любов.
Тільки не можу ніяк розібратись, чому хтось не може зрозуміти мене, навіть коли я себе пояснюю🤔
Чому хтось: почув, запамʼятав і став опорою
А хтось не чує навіть з 100го разу
І от я подумала сьогодні:
«Можливо, ми намагаємось пояснити себе не тим?»
Можливо, не потрібні ті 100 разів і пошук любові там, де її просто нема
Просто цінувати тих, хто зрозумів
Йти до тих, хто скаже: «Я тут. Пробираюсь крізь твій біль»
Це не фантастика. Такі люди є.
Їх просто потрібно або дочекатись, або нарешті помітити
(а ще, бажано, для когось таким стати)
Пояснюйте себе тим, хто це цінує
Тікайте від тих, хто не може запамʼятати, що у вас алергія на квіти
( і я ж не про квіти, еге ж?)
