📌Ветеранська політика не може обмежуватися лише соціальним захистом. Вона охоплює широкий спектр державних політик та сфер суспільного життя — оборону, охорону здоров’я, соціальний захист, освіту, зайнятість, економіку, житло, місцеве самоврядування, реабілітацію, підприємництво, пенсійне забезпечення та інші напрями.
✅Водночас ветеранська політика не закінчується після завершення військової служби та продовжується навіть після смерті захисника чи захисниці — через збереження пам’яті та шани.
Також, підкреслила, що Україна не повинна втрачати пам’ять про подвиг людей, які захищали державу під час широкомасштабного вторгнення та в попередні роки війни.
🚨Ветеранська політика є міжсекторальною та потребує злагодженої роботи всіх органів державної влади.
Крім того, Звернула увагу на проблему українського законодавства, значна частина якого сформувалася ще під впливом законодавчих підходів радянського періоду.
Чинне законодавство містить багато положень, у яких держава «гарантує безоплатно» певні послуги або пільги, однак на практиці виникає принципове питання: хто саме є відповідальним за реалізацію такої гарантії? Необхідно чітко визначати, хто є тим «фронт-офісом», який безпосередньо зустрічає ветерана та забезпечує реалізацію його права.
Також має бути визначена фінансова модель кожної пільги — за рахунок державного чи місцевого бюджету та з якого джерела здійснюється її фінансування.
«Безоплатного нічого нема. Потрібно чітко встановити, за рахунок чого надається та чи інша пільга».
Навела приклад, законопроєкт за реєстр. № 5651-2 щодо пільг з оплати проїзду та деяких інших пільг, який передбачає механізм верифікації ветерана на етапі, коли він стає пасажиром.
Відповідний механізм компенсації є достатньо складним та напрацьовувався за участю різних міністерств.
📌Окрему увагу я приділила новим організаційним моделям підтримки ветеранів.
Серед них — фахівці із супроводу ветеранів. Це спеціалісти, які безпосередньо працюють із ветеранами та особами, на яких поширюється законодавство про статус ветеранів.
Зазначила, що сьогодні таких фахівців налічується менше 3 тисяч осіб, однак доступ до ветеранів забезпечується не завжди.
Ще одним важливим елементом системи підтримки є ветеранські простори. Вони є фактично ЦНАПами для ветерана і можуть використовуватися не лише для безпосередньої підтримки ветеранів, а й громадськими організаціями та іншими установами для реалізації відповідних ініціатив.
Крім того, важливим питанням залишається розмежування повноважень між державними органами та територіальними громадами.
Після повернення до цивільного життя ветеран безпосередньо живе у громаді, а отже саме громада має відігравати важливу роль у його зустрічі, підтримці та забезпеченні доступу до необхідних послуг.
Водночас виникають практичні труднощі, особливо у великих громадах, де кількість ветеранів може бути значною, тому система має бути побудована таким чином, щоб жоден ветеран не залишався без належної уваги та доступу до передбачених державою можливостей і послуг, а держава має діяти проактивно.
📌Таким чином, ветеранська політика потребує не лише окремого законодавчого та інституційного оформлення, а й чіткого розподілу повноважень, визначення відповідальних органів, фінансових механізмів та ефективної взаємодії між державою, громадами та іншими учасниками системи.
