Світ розростається швидше, ніж людина встигає осмислити його рух. Він розширюється, множиться, роздроблюється, мерехтить екранами, сигналами, голосами, закликами, образами, бажаннями, рекламними гаслами, пророцтвами, вимагаючи участі: дивись сюди, вір цьому, бійся того, прагни туди, стань таким, доведи це, встигни, вибери, визначся негайно!..
Психіка стала прохідним двором буквально для всього, що вирує навколо. Жодна свідомість не встигне за цією динамікою.
Занадто багато шуму,
занадто багато сенсів, голосів, завдань, інформації, дій і занадто багато картин майбутнього
Супернавичка сьогодні це бути на зв'язку з реальністю і при цьому бути поза тим, що відбувається. Зберігати контакт зовні і на рівні серця, і при цьому повну незворушність всередині.
Не затоплюватися потоками інформації та новинних повідомлень. Не захлинатися емоціями.
Стояти у своєму центрі
у своїй вертикалі духу
не розхитувати себе самого зсередини.
У всьому цьому людині катастрофічно не вистачає права на паузу. У спробах негайно себе зцілити, поліпшити, зібратися, посилити… не залишається місця для уповільнення, розвороту всередину.
Але в цьому ключ, найважливіша мета-навичка часу:
Зупинитися, заспокоїти дихання. Зробити вдих, глибше і повільніше, ніж зазвичай. Відчути тіло, стопи, зчеплення із земною твердю. Розправити плечі. Вловити запах навколишнього середовища, відчути вітер шкірою. Зустрітися поглядом із небом. Закарбувати живу тканину моменту… і слідом за цим, зробити те саме всередині себе.
Вийти за межі всіх існуючих пояснень того, що відбувається, соціальних перегонів, приписів і культів успіху, достатку та продуктивності, всіх сімейних сценаріїв, очікувань, традицій і заповітів, колективних страхів, модних теорій, духовних систем, релігій, вірувань, ідеологій, обіцянок спасіння, чужих уявлень про кохання, красу та правильне життя…
Вийти за межі й не вибрати нічого із запропонованого. Не належати нічому.
Просто бути у своїй первинності.
Ти нейтраль, нульовий меридіан
священна порожнеча
стартова клітинка гри, з якої все починається, якою все закінчується і продовжується знову
дозволити собі хоча б пару хвилин побути ТАК
до будь-яких рішень
до будь-яких цілей
до будь-якої ідентичності
до будь-якого «я повинен», «я зобов'язаний», «мені потрібно стати», «мені не можна відстати»
це простір, в якому ти ще ніхто
згусток світла
спалах, мерехтлива іскра
чисте сяйво духу
немає проекту тебе
немає ролей і масок
немає біографії та особистої історії.
немає стратегії життя
Тільки чиста можливість.
Початок. Простір до форми.
Тиша до першого слова. Земля до перших кинутих насінин. Момент до вибору напрямку.
У ньому ти ще не зобов'язаний знати, яким станеш. Можна бути просто живим полем, у якому щось зріє. М'якою, гнучкою, сяючою плазмою, що поки не набула остаточної форми. Потенціалом, який ще не погодився стати конкретною особистістю, інструментом, роллю.
не все, що яскраве й привабливе є твоїм,
не все, що модне й трендове, є живим,
не все, що кличе, веде вперед…
