Повʼязано це з тим, що національні прайми повністю залежать від національних політиків – чи отримають вони найбільші контракти через які і проходить все переозброєння. І що більш важливо, отримавши контракти чи не будуть вони скасовані, а як ми памʼятаємо, наприклад у Rheinmetall з цим вже є проблеми.
Далі ці контракти складаються у великі суми замовлень обсягами в десятки мільярдів євро (80 млрд євро у Rheinmetall, 33 у KNDS). Які все ж таки є майбутніми платежами, а не передплатою. Тому розпочавши великий проект прайми зможуть його окупити лише поставивши продукцію. Все це прекрасно розуміє і відображає ринок. Прайми опинилися в заручниках – їх перегрів замовленнями змушує ринок сумніватися в їх спроможностях виконати взяті зобовʼязання і додатково – національний уряд лише підігріває ці сумніви, а що буде якщо він зміниться?
Одним з яскравих прикладів переходу до прагматичної політики переозброєння є партія «Зелених», історично антимілітаристська і пацифістська партія змінила курс ще перебуваючи в коаліції уряду минулого канцлера Шольца. Всі ми памʼятаємо як їх лідер Аналіна Бербок добивалася підтримки України всіма можливими засобами. Далі цей стратегічний поворот поступово закріплюється і в політиці партії.
Так наприклад, незалежна бізнес-асоціація, тісно повʼязана із партією «Зелених», опублікувала своє бачення процесу переозброєння. В цьому документі автори закликають до «надійного та економічно ефективного нарощування озброєнь». Вони стверджують, що це єдиний спосіб запобігти «перетоку сотень мільярдів євро витрат на оборону на імпорт або зникненню в існуючих структурах».
Інвестиції мають стати масштабним державним венчурним фондом, який перезапустить високотехнологічну промисловість ЄС, створить нові екосистеми та забезпечить європейський технологічний суверенітет.
– йдеться в документі.
Для цього представники асоціації пропонують декілька рішень:
– Зняти табу на спільні цивільні та військові дослідження. Сучасні критичні технології (ШІ, дрони) народжуються в стартапах, а не в закритих лабораторіях. Рішення – створення аналогу американської DARPA для фінансування технологій подвійного призначення.
– Побудувати відкриту екосистему замість монополії гігантів. Традиційна модель, де всі ризики зав'язані на одному генпідряднику, веде до провалів. Держава має дати «карту технологічних потреб» та фінансові гарантії, щоб залучити у військові розробки малий та середній бізнес.
– Перетворити оборону на індустріальну політику ЄС. Імпорт зброї дає міць, але вбиває технологічний суверенітет. Інвестиції мають йти в європейські ланцюги постачання. Головна перешкода – фрагментація ринку. Шкідливі «національні соло-проєкти» роздрібнюють ринок, руйнують сумісність та руйнують спільні розробки (як-от фіаско винищувача FCAS). Рішення – створення єдиних європейських закупівельних платформ (попит) та консорціумів з чіткими та прозорими правилами управління (пропозиція). Німеччина має політично тиснути на уряди країн ЄС, щоб припинити фінансування розрізнених національних проєктів.
– Закріпити економічну стійкість як частину військової стратегії. Інфраструктура стає ціллю ще до початку бойових дій. Тому цивільну та військову складову більше не можна ділити – їх має координувати посилена Рада нацбезпеки.
– Боротися з відтоком мізків як з «гібридною загрозою». Переманювання європейських розробників за межі ЄС – це не ринковий процес, а реальна загроза, що вимагає жорсткої політичної протидії.
Коротко кажучи, документ пропонує сприймати оборонний бюджет не як «витрати на армію», а як масштабний державний венчурний фонд, який має перезапустити високотехнологічну промисловість країни та всього ЄС.
Важливий цей документ і тим, що до складу цієї асоціації входять й оборонні компанії Heckler & Koch, Hensoldt тa Airbus Defence, які шукають всі можливі шляхи для того щоб закріпитися в побудові оборонної індустрії майбутнього.
Європа завжди поруч
