Німецька оборонна індустрія зараз переживає безпрецедентну трансформацію на фоні технологічної революції, що відбулася на полі бою російсько-української війни. Внаслідок цієї революції в Німеччині засвітилася низка стартапів, що працюють над передовими військовими технологіями, розробкою безпілотних системи, програмного забезпечення та штучного інтелекту. Ці стартапи підживлені сотнями мільйонів євро інвестицій та державних замовлень отримали назву «нео-праймів» – компаній, що мають потенціал у довгостроковій перспективі оскаржити ринкову домінацію класичних оборонних концернів, так званих «праймів», таких як Rheinmetall або Airbus.
Так головними гравцями є Helsing, Quantum Systems та Stark Defence. Їх фінансові показники вражають – лише за останній місяць ці три компанії залучили понад 3,5 мільярди доларів. Helsing став найдорожчим стартапом Німеччини з оцінкою у 18 мільярдів доларів, Quantum Systems зібрав 1,2 мільярда, а Stark Defence – 500 мільйонів євро. За цими інвестиціями стоять глобальні гравці, такі як General Catalyst, Sequoia та Founders Fund. Серед інвесторів Quantum та Stark є й Пітер Тіль – що викликало занепокоєння уряду Німеччини і завершилося викликом обох стартапів до бюджетного комітету Бундестагу.
Проте за фасадом такого карколомного успіху ховаються глибокі структурні проблеми – лідери галузі опинилися в центрі внутрішніх конфліктів, які аналітики називають «дитячим садком». Саме про цю проблему пише видання Handelsblatt
Замість консолідації зусиль, засновники компаній загрузли в міжусобних війнах від судових позовів про порушення інтелектуальної власності до публічних звинувачень у «крадіжці ідей». Це створює токсичну атмосферу, яка вже викликала стурбованість серед інвесторів та політичних еліт. Експерти наголошують, що подібна «телекомедійна» поведінка дискредитує німецький ринок капіталу в очах міжнародних партнерів і суттєво відрізняється від професійного підходу американських оборонних компаній, таких як Anduril. У галузі це вже вважається «типово німецьким».
Фундаментальна проблема полягає у конфлікті між амбіціями та реальністю. На фоні зростання оборонних витрат Німеччини (до 180 млрд євро до 2030 року) та колосального переозброєння Бундесверу кожен із стартапів намагається довести свою виключну роль «номер один». На думку інсайдерів, цей публічний бій може призвести до «самосаботажу», адже жодна з компаній наразі не має достатніх потужностей, щоб самотужки закрити потреби ринку. Європейська безпека вимагає системної співпраці, а не боротьби за статус.
Поки що ця історія розгортається виключно в закулісному форматі і не має значного впливу на інвесторів і тим паче замовників. Навпаки, Міністерство оборони підтримує таку конкуренцію яка лише підвищує інноваційність, швидкість та гнучкість стартапів все те чого не можна було досягти працюючи зі старими концернами. Для цього вже змінено законодавство про ціноутворення та про прискорення закупівель.
Варіантів розвитку подій може бути декілька. Переможе найсильніший – і сяде в один ряд разом зі старими концернами, які також поступово адаптуються до технологічної революції. Революція дійде до піку та перезбере всю індустрію наново вже під нових «праймів», залишивши старим концернам роль складальних цехів. Чи війна між німецькими стартапами відверне інвесторів і не дасть їм вирости в повноцінні зрілі компанії?
Європа завжди поруч
