Пам’ятати. Називати імена. Продовжувати жити так, щоб їхня жертва не була марною.
Сьогодні в Ужгороді відбувся забіг «Шаную воїна. Біжу за Героя України», присвячений Дню пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за нашу незалежність, суверенітет і територіальну цілісність. Цьогоріч до заходу долучилися 730 учасників.
Як і в попередні роки, я біг за свого племінника — Ярослава Поповича, який загинув на Запорізькому напрямку, захищаючи Україну.
Для мене цей забіг — можливість ще раз назвати його ім’я і нагадати: за кожним із наших полеглих воїнів є родина, друзі, своє життя, мрії та люди, які щодня продовжують їх пам’ятати.
Поки ми пам’ятаємо — вони залишаються з нами. У наших словах, у наших вчинках, у тому, як ми ставимося до своєї країни та одне до одного.
Головне — пам’ятати. І ніколи не дозволити, щоб їхні імена стали просто рядками в історії.
Вічна пам’ять і шана Героям України.
