Є будинки, до яких приїжджаєш у гості, а їдеш звідти з чимось набагато більшим, ніж привіз із собою 🥰
Сьогодні завітали до Красилівка , у дитячий будинок сімейного типу родини Валентина Дейкун і Вячеслав Дейкун .
Їхали, звісно, не з порожніми руками. Хотілося привезти дітям трохи радості, гостинців, нашого тепла і тієї простої людської турботи, якої ніколи не буває забагато.
Але дуже швидко розумієш: найбільше тепло вже давно живе тут.
У цих дітей різні долі. За кожною — своє минуле, і в декого воно було зовсім не дитячим. Про такі речі не хочеться розповідати стороннім — це їхнє особисте. Хочеться сказати інше: як добре, що одного дня поруч із ними опинилися люблячі серця, лагідні очі, руки, які не відштовхнуть, і дім, у якому тебе чекають.
Діти, звісно, були раді гостям. Сміх, розмови, метушня...❤️
А старші в якийсь момент почали говорити зовсім тихо. Майже на вухо. Щоб не чули й не лякалися молодші.
Розповідали про останню страшну ніч.
Великий уламок російського дрона посік будинок. Трава горіла одразу з трьох боків — зовсім поруч. І діти все це бачили, чули, переживали.
Ось тут особливо гостро відчуваєш всю ненормальність нашої сьогоднішньої реальності.
Дитина не повинна знати, де в будинку дві стіни. Не повинна за звуком визначати, що летить над її домом. Не повинна серед ночі вдивлятися в обличчя дорослих, намагаючись зрозуміти, наскільки цього разу страшно.
Так хочеться, щоб усе це скоріше закінчилося. Для цих дітей. Для наших дітей. Для всіх.
Щоб дитячі очі блищали від новорічних вогників, свічок на іменинному торті, подарунків, першого снігу й маленьких секретів.
А не виблискували в темному коридорі між двома стінами від відблисків аварійного світла.
Щоб пошепки діти домовлялися про сюрпризи для молодших, а не розповідали дорослим про ніч, яку їм довелося пережити.
Сьогодні ми привезли сюди зовсім небагато — частинку своєї турботи.
А забрали із собою дуже просте бажання:
нехай у кожної дитини буде дім, де її люблять.
І нехай над цим домом нарешті буде тихе небо 💙💛
8August 14, 2026 554 2
