Петро Порошенко . Рік тебе з нами немає, Андрію…
Немає мого друга, мого побратима, людини, з якою ми разом пройшли Майдан, працювали у Верховній Раді, боролися за реформу війська, утвердження української мови та незалежність Української Церкви.
Ми були разом, коли вирішувалася доля України. Продовжили боротьбу за цінності Революції Гідності, коли парламент ухвалював незворотність курсу України в ЄС та НАТО, утвердження української мови, законодавче зміцнення армії та незалежність української церкви. Разом робили все, щоб Україна остаточно вийшла з російської орбіти.
Андрій Парубій був із когорти державників, які добре розуміли, хто наш одвічний ворог і що наш європейський шлях має бути твердим і послідовним.
Рік тому це був постріл не просто в людину. Це був постріл в Армію, у Мову, у Віру. У саме серце України.
Але ворог помилився. Бо можна вбити людину, але неможливо вбити ідеї, за які вона жила.
У Києві з’явилася вулиця імені Андрія Парубія — біля Маріїнського парку, поруч із місцями, де ти захищав Україну як комендант Майдану і де творилася новітня історія нашої держави.
У Львові зʼявилася площа Андрія Парубія. Там, у центрі твого улюбленого міста…
Це — пам’ять. Це — історична справедливість. Це — наш борг перед тобою.
Ти ніколи не жив минулим. Завжди дивився вперед і боровся за майбутнє України. Тому і ми не маємо права зупинятися. Ми маємо зробити все, щоб Україна, за яку ти боровся, перемогла. Щоб вона була сильною, європейською, українською. Щоб її вступ до ЄС і НАТО нарешті відбувся. Щоб твоя боротьба не була марною.
Ти залишаєшся з нами, Андрію. У наших справах. У нашій боротьбі. У нашій пам’яті.
Вічна пам’ять моєму другові й побратиму Андрію Парубію.
