Зоя Казанжи
В Харкові, в машині Oleksandr Shyrshyn, знайшли наркотики. Сам Олександр каже: їх підкинули.
Я знаю, хто такий Ширшин, тому ця історія для мене виглядає дуже тривожно.
Олександр Ширшин - бойовий офіцер, колишній командир батальйону 47-ї бригади «Маґура», позивний «Геній». Дуже розумна, освічена людина. Він має цивільну і військову освіту, навчався в Польщі, закінчив магістерську програму в Українському католицькому університеті. До великої війни займався громадськими проєктами на Донбасі. На війні пройшов шлях від командира взводу до командира батальйону, воював на Запоріжжі, Донеччині, Курщині.
І важливо нагадати, чому його ім’я вже ставало публічним.
Я бачила, як писали, що Ширшин «відмовився воювати на Курщині». Він там воював. Але в якийсь момент почав відмовлятися мовчки виконувати завдання, які вважав приреченими на провал і такими, що ведуть до невиправданої загибелі людей.
Його батальйон отримував накази заводити людей у тил противника без достатніх сил, засобів і нормально організованої логістики - людей заводили на позиції, але потім не могли ані нормально ротувати, ані евакуювати поранених. Олександр письмово доповідав, яких саме ресурсів і дій потребує операція, аби мати шанс на успіх. А коли люди почали гинути, вимагав їх вивести.
У травні 2025 року він написав публічно: «Дебільніших задач, як на поточному напрямку, я не отримував».
Після цього почався його великий конфлікт із системою військового управління.
Його перевіряли. Його оголосили «недисциплінованим». Він пішов з посади комбата. Він відкрито критикував практику штурмових підрозділів, передусім 225-го і 425-го полків. Критикував сам принцип «наказ є наказ, ціна неважлива». Він говорив про те, що командир зобов’язаний оцінювати співвідношення сил, ресурси, логістику і ціну завдання, а не просто відправляти людей туди, звідки вони можуть не повернутися.
А потім пішов до суду. І виграв.
Суд скасував дисциплінарне стягнення, а в серпні цього року визнав протиправним і скасував наказ тодішнього головкома Олександра Сирського, яким Ширшина оголосили «недисциплінованим».
І ось сьогодні - наркотики.
За словами Ширшина, поліція зупинила його в Харкові. Він погодився пройти медичний тест. Спочатку оглянули багажник - нічого. Потім салон. Потім поліцейські, як він стверджує, дуже конкретно сказали, куди подивитися і що відкрити.
У задньому підлокітнику, яким він, за його словами, взагалі не користується, лежав пакет. Усередині - трава, маленькі ваги і пакетики. Пізніше, за його словами, знайшли ще порошки й таблетки в місцях машини, про існування яких він навіть не знав.
Через ваги справа вже може йти не просто про зберігання, а про статтю 307 КК України - це збут наркотиків.
Ширшин стверджує, що це підстава. І прямо пов’язує її зі своїм конфліктом із керівництвом штурмових полків. Зокрема називає командира 225-го ОШП Олега Ширяєва. І саме тому тут потрібне максимально прозоре розслідування - з відео бодікамер, відео моменту зупинки й обшуку, повною процесуальною документацією, експертизами та відповідями поліції.
Бо ця історія значно більша за пакет із травою в автомобілі одного військового.
Якщо бойовому командиру, який посмів публічно говорити про невиправдані втрати, сперечатися з генералами і критикувати впливових командирів, підкинули наркотики, це вже не історія про Ширшина.
Це історія про те, чи можна в українській армії сказати: «Я не хочу безглуздо покласти своїх людей», і після цього не боятися, що система тебе перемеле.
Про те, чи захищає держава офіцера, який ставить життя солдатів вище за красиву доповідь нагору.
І про те, що відбувається з тими, хто наважується говорити вголос про речі, про які іншим простіше мовчати.
Нам потрібно дуже уважно стежитиму за цією історією. І коли версія Олександра Ширшина підтвердиться, питання «хто поклав наркотики в машину?» буде лише першим.
Найголовніші тут інші питання: хто замовив це і хто в державній системі погодився виконувати замовлення?
