Як фламандець опинився у Ваффен-СС? Щоб зрозуміти це, нам потрібно поглянути на Європу відразу після Першої світової війни. Відразу після Першої світової війни настав час першої революції в Радянському Союзі — комунізм був на підйомі. Потім Муссоліні прийшов до Італії зі своїми фашистами, Португалія [з Салазаром], Франко в Іспанію, Муссерт у Нідерланди та Квіслінг у Норвегію. Як ви можете бачити, по всій Європі виникали націоналістичні групи, які мали великий політичний вплив. У Бельгії це почалося зі Стафа де Клерка у Фландрії та Леона Дегреля у Валлонії, двох чоловіків, яких ви напевно знаєте з історичних книг.
Усі ці "революції" мали на меті стерти важкі часи, які Європа переживала так довго. Вони хотіли почати з нуля, новий початок для Європи!
Тож поки це відбувалося у Бельгії та решті Європи, те саме відбувалося у Німеччині під керівництвом А. Г. Особисто я вважаю, що це було необхідно, щоб ми всі могли боротися за одну і ту ж мету та в інтересах нашого народу! Як стати солдатом в іноземній армії?
У школі, яка була католицькою тут, у Фландрії, нам викладали або, скоріше, задавали питання: "Рим чи Москва?" Іншими словами, питання полягало в тому, чи хочемо ми залишитися католиками чи стати комуністами.
У школах була величезна проблема з комунізмом, тоді як у них не було проблем з націонал-соціалістичною ідеологією. Мушу сказати, що багато вчителів були пронімецьки налаштовані. Деякі з них були досить спортивними і поїхали на Олімпійські ігри 1936 року в Берлін. Коли вони повернулися з Берліна, у них не було нічого, крім хороших слів про Німеччину. Вдома все було трохи по-іншому. Мій батько приїхав з Лімбургу і був ветераном Першої світової війни.
Моя мати втратила трьох братів під час війни, і я знав, що їй було важко, коли я хотів вступити до армії, тому що це нагадувало їй про її трьох братів. Мої батьки не були націоналістами, але у мене було дві сестри, старші за мене, які були заручені з фанатичними націоналістами — фламандськими націоналістами. Крім того, ставлення до Німеччини було іншим, ніж сьогодні. У Німеччині все було в порядку та дисципліні, і життя було хорошим, особливо для молоді. Тому це змінило спосіб мислення моїх батьків, і вони стали пронімецьки налаштованими.
[...]
[...]
По всій Європі є меморіали на нашу честь, на честь солдатів Ваффен-СС; але у Бельгії вони викинули наші пам'ятники на смітник. За межами Бельгії нами захоплюються, і люди продовжують віддавати нам шану та нашим загиблим братам. "Війна закінчилася", — кажуть усі, і навіть наші колишні вороги та прихильники тепер потискають нам руки. Тільки в Бельгії ми все ще залишаємося купкою "старих нацистів".
Soldiers of Germania: The European volunteers of the Waffen SS. Gerry Vilanni
