22 серпня 1992 року в Києві відбулася подія, яка стала символічним завершенням довгої історії української державності в екзилі. Під час відзначення першої річниці відновлення незалежності України представники Державного центру УНР в екзилі передали українській владі Грамоту про припинення діяльності, президентську печатку, клейноди гетьмана Івана Мазепи та прапор. Так Україна продемонструвала не просто відновлення незалежності, а й спадкоємність із Українською Народною Республікою.
Серед тих, хто передавав ці символи першому всенародно обраному Президенту України Леоніду Кравчуку, був Михайло Воскобійник — Голова Української Національної Ради УНР в екзилі. Його життєвий шлях — це фактично окрема історія українського ХХ століття: уродженець Миргорода, випускник Харківського університету, діяч УРДП Івана Багряного, редактор «Українських вістей», після війни — активіст української еміграції, а згодом викладач історії України та Східної Європи в американських університетах. Радянські спецслужби почали розробляти його справу ще 1951 року, а в 1957-му закрили її з промовистим формулюванням — «у зв’язку з безперспективністю розробки у вербувальному відношенні»: завербувати Воскобійника не вдалося.
А найважливіше — те, що 22 серпня 1992 року в Києві фактично зійшлися дві українські державницькі традиції: УНР і відновлена незалежна Україна. Президент УНР в екзилі Микола Плав’юк визнав Україну, проголошену 24 серпня 1991 року, правонаступницею УНР. У заяві прямо зазначалося, що Українська Держава «продовжує державно-національні традиції УНР». Тож перші роки незалежності були не лише народженням нової держави, а й моментом, коли українська державність, що десятиліттями зберігалася в еміграції, символічно повернулася до Києва.
Джерело: ГДА СЗРУ
📜Канал "Архівні Артефакти"
