Карл Юнг, читання, відновлення і найважливіша бібліотека
Болінгенська вежа була особистим місцем усамітнення Карла Юнга, де він розробляв ключові ідеї аналітичної психології та працював із символічним досвідом індивідуації.
У 1930-х Боллінгенська вежа служила Карлу Юнгу притулком від міста, де він жив життям трудоголіка, по вісім-дев'ять годин на день приймаючи пацієнтів, постійно читаючи лекції та проводячи семінари. Писав він майже винятково під час канікул. І хоча Юнг мав безліч пацієнтів, які від нього залежали, він не соромився взяти вихідний.
〰️ «Я зрозумів, що людина, яка потребує відпочинку і продовжує працювати всупереч втомі, просто дурна», – заявляв він.
Як з’явилась Болінгенська вежа?
Карл Юнг отримав можливість побудувати свою вежу в Болінгені після смерті матері у 1922 році, коли використав частину спадку для придбання земельної ділянки на березі Цюрихського озера.
Початково він збудував невелику двоповерхову кам’яну споруду як приватний простір усамітнення після смерті дружини його матері (тобто як символічний акт внутрішнього відокремлення і початку нового етапу життя).
Розклад дня:
У Боллінгені Юнг прокидався о 7:00, вітався зі сковорідками, каструлями та горщиками і «довго возився, готуючи сніданок з кави, хліба, олії, салямі та фруктів», розповідає біограф Рональд Хеймен. Дві години зранку він присвячував зосередженій роботі, а решту дня проводив малюючи, медитуючи у себе в кабінеті, довго гуляючи в горах, приймаючи відвідувачів і відповідаючи на величезну кількість листів, що надходили щодня. О другій чи о третій годині дня він пив чай, увечері із задоволенням готував велику вечерю, з аперитивом. О 10:00 вечора він лягав спати.
Юнг свідомо будував вежу без електрики й сучасних зручностей, підкреслюючи її значення як архетипного «центру особистості» та місця індивідуації.
Книги в Болінгені
У вежі в Болінгені не було великої бібліотеки — Карл Юнг свідомо тримав там лише мінімальну кількість книг, щоб зосередитися на внутрішній роботі, а не на академічному читанні.
У Болінгені не існувало повноцінної наукової бібліотеки в звичному сенсі.
Юнг навмисно залишив цей простір максимально простим і «докнижковим», щоб дистанціюватися від ролі професора та інтелектуала.
Основна його бібліотека містилася в будинку в Кюснахті, тоді як Болінген був місцем символічної роботи, різьблення по каменю, письма і роздумів.
У своїй автобіографії він описував Болінген як простір, де жив «поза часом» і міг працювати з символами, каменем і внутрішнім досвідом без тиску соціальних ролей.
Він мав там маленьку бібліотеку важливих книг, найважливіших
А ось вам бібліотека, яка має так само багато прекрасних каналів, читаючи які ви зможете відновитись, як Карл Юнг в Болінгені
Посилання на теку
Підписуйтесь на теку.
Усамітнюйтесь тільки серед якісних каналів.
P.S. На фото Карл Юнг читає в своїй вежі в Болінгені.
В коментарях додам трохи більше фото з Болінгену, якщо вам цікаво.
@BagnenkoText
