Світ отримує другий за розміром врожай в історії, але все більше фермерів не мають прибутку ні з землі, ні з вкладених коштів. Це не парадокс, а ключова риса поточного аграрного циклу.
У новому дослідженні ми пояснюємо, чому навіть збиткове господарство може роками сіяти і чому фінансові труднощі фермерів не завжди ведуть до дефіциту зерна.
На одному акрі родючої землі в Центральному Іллінойсі кукурудза
після оренди дає близько −$45, а соя приносить +$67. Якщо сіяти їх порівну, прибуток становить лише близько +$11 на акр, але цього поки вистачає для фінансування наступної посівної. Фермер не отримує достатньої віддачі від землі та капіталу, але врожай все ще покриває більшість витрат. Тому поле засівають знову.У Бразилії ситуацію ускладнює ставка Selic на рівні 14%. Соя в Мату-Гросу ще покриває операційні витрати, але після оренди та фінансування дає збиток −R$1 611 на гектар. Для кукурудзи втрати ще більші – до −R$2 181. Проблема вже виходить за межі фермерських бюджетів: прострочені агрокредити зросли до 7,5%, а в портфелі Banco do Brasil – до 6,3%.
У США ситуація поки менш напружена
. Борг агросектору досяг 13,75% активів, кількість банкрутств за Chapter 12 зросла до 336, а оборотний капітал зменшується. Водночас списання Farm Credit System складають лише 6 базисних пунктів, земля не втратила в ціні, а державні виплати підтримують ліквідність. Це складний період, але це не повторення 1985 року.Спочатку фермери скорочують не посіви, а інвестиції: відкладають купівлю техніки, економлять на фосфорі, калії та захисті рослин. Індекс капітальних витрат ФРС Канзас-Сіті вже третій квартал поспіль нижче 100, продажі комбайнів у Бразилії знизилися на 39%, а потужних тракторів у Північній Америці – на 17%. Вплив цієї економії на площі, врожайність і запаси поки не підтверджено. Між збитковою економікою поля і реальним дефіцитом може пройти кілька років.
Тому ми не вважаємо, що зараз починається глобальний аграрний суперцикл
, і не рекомендуємо купувати весь сектор одразу. Найцікавіші можливості з’являються не через зростання цін на зерно, а через помилки в оцінці окремих компаній.Найкращу асиметрію зараз дає $CNH: після відокремлення боргу фінансового підрозділу нормалізований P/E близько 8,4×, а наш орієнтир вартості показує потенціал +19…+43%. У $BG ліквідні біржові запаси сировини зменшують скоригований чистий борг із $14,6 млрд до $1,3 млрд і знижують EV/EBITDA з 12,2× до 7,4×. $AGCO може випередити відновлення циклу, якщо досягне цільової маржі. $NTR залишається якісним бізнесом, але поточна ціна вже близька до справедливої. $DE – найсильніша компанія у вибірці, але приблизно 23× індустріального EV/EBITDA не дають достатнього запасу міцності.
Прямі товарні інструменти $WEAT, $CORN та $AIGA поки що залишаються умовною ставкою
. Повноцінна інвестиційна ідея з’явиться, якщо запаси кукурудзи без Китаю двічі впадуть нижче 10%, площа під кукурудзою зменшиться до менш ніж 93 млн акрів, а списання Farm Credit System перевищать 25 базисних пунктів. Це також може статися, якщо погодні чи геополітичні чинники прискорять ці зміни.
У повній версії дослідження ми розглядаємо весь ланцюг: від економіки одного акра до кредитів, землі, агротехніки, добрив, зернових інструментів і конкретних точок входу. Наш головний висновок простий: поки зерно дешеве, важливіше знайти тих, хто вже заробляє на перерозподілі доходів у секторі, ніж намагатися вгадати, коли відбудеться наступний ціновий стрибок.
