You Say Psychotrauma?: post #94 — TG.ME

Не стала зупиняти опитування на каналі вище, але зафіксую поточні результати для цього допису. Почну зі свавілля. Етимологічно тут усе зрозуміло, буквально свавілля - це своя воля. Добре чи погано мати свою волю? Дивно, якщо не погодитися з першим. Але до цього чудового сенсу додалися емоції, що виокремили значення від первинного сенсу й перевернули його у сприйнятті людей показавши прикру статистику: На власний розсуд 260 підписників каналу 83% вважають, що свавілля - це про те, що заслуговує на засудження. А щодо суспільного сприйняття цієї категорії, то проголосувало 264 людини й 96% визначили своє відчуття щодо суспільного відношення до свавілля, що це про щось погане. Дійсно, вже не етимологія, а визначення цієї категорії підкреслює всепоганство влади, якщо вона задовольняє свої інтереси незважаючи на інших, але не тільки влади – якщо хтось діє покладаючись у виборах тільки на себе, то йому погрожує вказівний палець з колективного підсвідомого - ай-ай-ай, не можна. Але чому? У коментах до опитування мені написали, що свавілля погане, якщо це свавілля влади, а якщо свавілля це - протидія їх свавіллю, то з ним усе гаразд… Виходить якась амбівалентність у сприйнятті цієї категорії: у тих хто має владу - це погано, ніби свавілля у них не має бути, а для себе, якщо ти знизу та якимось чином знедолений владою – гаразд. Може закипіти мозок. Так, якщо не побачити у цьому певну логіку: люди хочуть бачити у інших те, що відповідає неусвідомленим уявленням про себе. Якщо у мене нема - так нехай і у них не буде, ось тоді й буде усе гаразд… За цією роздвоєністю погляду стирчать вуха реактивної, на протилежність від проактивної, позиції, ніби своя воля виникає тільки у відповідь на тиск, а інакше свавілля - якась погана штука. Але чи можна казати про повноцінну свою волю, котра виникає лише у відповідь на тиск? Вважаю, що ні, за такого ставлення до свавілля - це лише захисна реакція. Далі буде.