You Say Psychotrauma?: post #92 — TG.ME

Накину трохи роздумів про притаманне нашій культурі світосприйняття. Носій світосприйняття це - мова, у якій, для більшості людей підсвідомо, закарбовано сенси та емоційні ставлення до будь-чого. Тому через етимологію слів можна дослідити, що вважається у суспільстві за норму, а що - ні. З нормою, як зі здоров'ям - його визначити важче, ніж хворобу, а щоб нормальність стала більш опуклою, пропроную придивитися, що вважається за відхилення від неї. У нас це - збочення. Етимологічно тут все зрозуміло - хтось опинився з-боку від норми (маємо справу з чергуванням приголосних). Хіба це не та сама сакраментальна хата з краю? Так - вона самісінька. Але де починається той край? Як визначається, хто збоку, а хто - ні, залишається незрозумілим, бо топографічні виміри переносяться на внутрішній світ людини, а потім та соціальну реальність, а останні існують за іншими правилами ніж матеріальний світ. Для розуміння можна взяти таке саме слово за значенням, та порівняти сенси - як то «знайдіть стільки-то відмінностей». А взяти його - з іншої культури. Вважаю, що варто порівнювати себе з кращіми, тими, хто значно вплинув на світ. Домінуючі культури сьогодення - англійська та її міцна донька - американська. Куди зараз без англійської мови? У англійській відхилення від норми це - девіація, що означає відхилення від шляху, подробиці тут. Головне, що слово "девіація" має у собі рух, стверджуючи таким чином, що нормальна людина має йти, рухатися, та мати якусь культуру керування собою, щоб цей рух був правильним… Цікаво, що у слові "збочення" нема натяків на рух, навпаки можна замислитися, мабудь хтось мав тихенько сидиті серед інших, а тут собі кудись пішов. Мабуть, мав справу з якоюсь рушійною силою…