You Say Psychotrauma?: post #101 — TG.ME

Три роки триває повномасштабне вторгнення. Це не означає, що внутрішні зміни слід відкладати. Навпаки, вони нам потрібні ще вчора. Йдеться про особисті зміни, що відображаються на суспільстві. Ми часто буваємо впертими, бо відчуваємо свою абсолютну правоту. Але ця правота ґрунтується на сумнівних засадах: "Я правий, тому що страждаю"... Сумнівних, бо якщо страждання стає основою буття, то все до нього й повертається. Чому ми знову і знову повертаємося до страждань? Наприклад, хтось страждає. І завжди знаходяться ті, хто відкритий до тебе, проявляє інтерес і готовий зробити крок назустріч, щоб допомогти. Але допомога — це не просто вкладення ресурсу у вирішення твого питання, а намір мати спільні інтереси з тобою в майбутньому. Проте, щоб врахувати інтереси того, хто тобі допомагає, потрібно докласти зусиль, змінитися, відволіктися від себе. Чи готовий ти до змін заради таких інтересів? Якщо ні, ти починаєш вимагати більше й більше для своєї боротьби до останнього. Ти вважаєш, що хтось має дійти з тобою до краю, терпіти заради тебе незручності. Але ти цього не помічаєш, бо надто зосереджений на своїй правоті, яка зростає через страждання. У цій впертості є уявлення, що або ти, або інші. Це негнучкість і принциповість: якщо поступишся чимось своїм, то ніби зникнеш як особистість. Хтось почав допомагати, бо мав бажання, бо його власні інтереси відгукнулися в цьому. Але що станеться, якщо ці інтереси не враховувати? Чомусь у такі моменти ніхто не думає: а що, якщо їм набридне, і вони відмовляться? І що тоді? Це й поверне до страждання, з підтвердженням ідеї страждання як основи всього. Зміна для нас означає перехід від страждання до бажання. Так, у стражданні є певна вигода: воно більш передбачуване, ніж співпраця у задоволенні спільних інтересів і бажань. Бажання ніколи не бувають однобічними — вони завжди взаємопов'язані. Це як сексуальне задоволення: якщо воно однобічне, то це вже насильство. Коли ґвалтівник агресивний, все очевидно, але чому ніхто не співчуває тому, хто займається сексом із жалості до когось журливого й ниючого? Жертва повторює зі співчуваючим партнером те саме, що й її кривдник — змушує терпіти, тільки в прихованій формі. Щоб перестати бути жертвою, важливо зайняти активну позицію, яка враховує як власні бажання, так і бажання інших.