Є лінії, які гравець «Жирони» не може перетинати.
Те, що зробив Віктор Циганков, відмовившись одягати форму та бути викликаним, є нестерпною неповагою до своїх партнерів, уболівальників і клубу, який він представляє. Ми розуміємо, що ти хочеш піти, що маєш пропозиції або знаєш, що твоє майбутнє далеко від Жирони. Але це частина футболу. Той, хто не погоджується захищати цю футболку та виконувати свої обов'язки за контрактом, має на це право. Але той, хто має привілей носити цю футболку, зобов'язаний поважати її до останнього дня. А ти, Вікторе, — зрадник і безчесна людина!
Це повідомлення адресоване Віктору та будь-якому іншому гравцеві, який піде його шляхом. Той, хто не хоче захищати цей герб, нехай платить і йде. Ми не хочемо бачити тут більше жодної секунди.
Так само ми хочемо відзначити гравців, які підняли голову, дали відсіч і продовжують бути відданими команді. Деякі знають, що, найімовірніше, їхнє майбутнє буде далеко від Жирони, і попри це вони продовжують тренуватися, виступати та виконувати свої обов'язки. Це мінімум, якого ми вимагаємо, але також справедливо це визнати. Повага й честь тим, хто до останнього дня захищає цей герб так, як ви того заслуговуєте.
Ми знаємо, що ця ситуація — не лише відповідальність футболістів. Уже давно ми попереджаємо про політику підписань, яку не поділяємо. Часто пріоритетом стають операції та економічні інтереси замість того, щоб будувати команду з ідентичністю, відданістю та почуттям приналежності. На цьому шляху ми втратили вихованців клубу, футболістів, які розуміли, що означає «Жирона», і замінили їх гравцями, яких цей клуб, схоже, мало цікавить.
Коли все добре, легко сідати у вагон. Саме коли справи йдуть погано, видно, хто готовий віддати всього себе. І якщо зараз команда — це порохова бочка, також варто запитати себе, хто її створив і які рішення привели нас сюди.
Перед ситуацією такої серйозності клуб не може відвертатися в інший бік. Ми очікуємо публічної, чіткої та переконливої відповіді. Не для того, щоб підживлювати суперечки, а щоб захистити гідність установи.
Гравці, тренери, керівники та власники приходять і йдуть. Але тут залишаємося ми та «Жирона». Тому ми вимагаємо лише одного: людей, які поважають «Жирону» — на полі та поза ним.
Більше відданості, менше інтересів.
