Я пройшла період дуже сильних сумнівів в собі, в тому, як звикла дивитись на речі, в тому числі, професійні, в тому числі, ті, що стосуються комунікації.
Згадую схожу трансформацію себе як викладача. Спочатку, освоївши самі ази професії та предмету, мені все виглядало настільки зрозумілим, чітким, недвозначним. Я, на секундочку, викладала бізнес англійську власникам бізнесу, коли мені було 22 і правильно, я мала нуль бізнес досвіду ) І знаєте, досить впевнено це робила, з гарними відгуками студентів.
Але в процесі навчання, саморозвитку, занурення в реальний досвід та кейси клієнтів, те, що вчора здавалось очевидним, ставало для мене під питанням. Ньюанси, деталі, особливості вийшли на перший план і поставили під сумнів сухі стандарти підручників.
Помилки підштовхували до висновків, які не завжди вписувались в правила.
Стандартів перестало вистачати в роботі з кейсами, складність яких зростала.
І так, звісно, завдяки питанням, що виникали, я зростала професійно завдяки навчанню, роботи з менторами і тд.
Але цей шлях не був лінійним і простим. Він був сповнений розчарувань в тому, що знала і що працювало ще вчора. Сорому за неправильні рішення в моменті. Відчуття власної непрофесійності в питаннях, які виходили за рамки вчорашніх компетенцій.
З комунікацією назагал я теж почала ставити під сумнів мало не кожне своє твердження. А чи я врахувала всі-всі можливі підводні камені, очікування стейкхолдерів, їхні психологічні типи та можливі реакції? Чи все узгодила зі стратегією? Чи дотрималась правильної послідовності в меседжах?
А все тому, що чим більше я дізнаюсь, вивчаю, проживаю, тим більше факторів маю менеджити. А ще - життя підкидає виклики, які чітко відповідають рівню нашої готовності та підготовки в моменті.
Разом із сумнівами я несвідомо поставила собі заборону ділитися своїми спостереженнями та порадами. Бо як може щось радити людина, яка сама помиляється та сумнівається? Кому треба її спостереження приправлені непевністю?
1August 27, 2026 59 6
