Тосса-де-Мар.
Маленьке містечко під Барселоною. Один з моїх secret places. Бо в Барселону летять усі — а сюди чомусь доїжджають одиниці.
Іду до ресторану. І ловлю себе на думці, що я тут уже не вперше. І навіть не вдруге.
Я був тут, коли мені було 19. Коли не розумів узагалі, чого хочу від життя. Хто я і навіщо.
Я був тут на початку війни. Проїхав за добу від Варшави до Барселони. Коли минуле життя зруйнувалось, а будувати його треба було заново. З нуля.
Я був тут, коли все летіло вгору. Коли здавалось, що схопив Бога за бороду, і тепер уже назавжди.
Я був тут, коли втратив майже все. І був певен, що як колись — не буде вже ніколи. Що найкращі часи позаду.
І от я тут знову. Новий етап. Нові події. Класно рухаємось. Щиро вдячний за те, що маю. Пишаюся тим, що роблю. Знов вдається.
Одне містечко. Один і той самий ресторан. І щоразу — зовсім інший я.
А мораль проста: Так буде не завжди.
Неважливо, що зараз навколо тебе. На піку ти, у найкращій формі, і все супер. Чи навпаки — проживаєш не найлегший свій період.
Так буде не завжди.
Вічне — тільки те, що навколо. Та й то не все.
Природа. Море. Пісок під ногами.
Усе інше — було, побуло, та й пішло.
Ніколи не зациклюйтесь на тому, де ви зараз.
І просто пам’ятайте: Так буде не завжди.
14June 25, 2026 327 4
