Мого батька немає поруч, але я знаю, десь на небі він це прочитає…..
Тату, будь ласка, живи так довго,
щоби коли я й сама зістарюсь,
завжди вернути могла додому
і почерпнути любов і радість.
Тату, будь ласка, не знай печалі,
туги, тривоги і всього того,
що проганяють його подалі
і називають в житті - від злого.
Тату, ти знаєш, ти дав багато.
Більше від того, ніж може дати
той, що його називають татом,
я завдяки тобі є крилата!
Я ж завдяки тобі є щаслива,
я відчуваю свою опору.
Я не боюся снігів ні зливи,
я розпізнала свої простори!
Ти відпустив мене, ніби пташку,
але сказав, що - гніздо на місці.
Тату, ти знаєш, мені не страшно,
навіть, коли я лечу на відстань.
Навіть, коли я лечу у далі
і незбагненні якісь висоти,
в мене ніколи не було мало
віри і сил на мої польоти.
І якби хтось малював сузірʼя,
те, що його досягнути треба,
я би сказала, що мого пірʼя
вистарчить, аби торкнути неба!
Я би сказала - мого коріння вистарчить,
аби кріпити землю!
Тату, ти знаєш, в житті нетлінна
тільки потреба - під рідну стелю.
І якби я тобі щось бажала -
Тату, будь ласка, живи так довго, аби я завжди презавжди знала -
маю до кого назад. Додому.
Iryna Rubets
ти немовірно написала ці слова.
