“Ось ти кажеш: обійми мене, щоб життя принаймні було не тільки цим жахом перед смертю, який доводить тебе до божевілля, цим постійним, нестерпним очікуванням неминучої смерті.
Обійми мене, щоб я побув кимось іншим, ніж цим закаляним солдатом, цим безіменним з окопів північної Франції, цією сірою брудною тінню.
Обійми мене, щоб було сонце, тепло, ніжність, усі ці речі, які ми забули, втратили.
Обійми мене, без роздумів, тіло до тіла, уста в уста, дай мені цілувати й голубити твоє молочно-біле тіло.
І звичайно, я обіймаю тебе.”
📚 «За відсутності чоловіків»
Філіпп Бессон
10March 14, 2026 327
