Мова чи языкНещодавно в коментарях під публікацією про пожежну небезпеку була справжня пожежа - українська мова і язык. І там було про "як відрізнити свій/чужий". Хочу трошки її розгорнути.
Усе своє життя я був російськомовним. І початок цього каналу теж був російською, із одномоментним переїздом на українську. Це мій свідомий вибір. З кожним днем в моєму житті української стає більше, і це лютий кайф. Хочу поділитись двома історіями.
1. Я граю в падел. Я називаю його позашлюбною дитиною великого тенісу та пінг-понгу. Сьогодні ми своєю пацанячою компанією грали під квітневим мостом(25 de abril), і так буває, що м'яч летить на сусідній корт. Ми за звичкою почали кричати "bola". Потім прислухались, і зрозуміли що то свої. І це було дуже приємно. Small talk який дарує тобі посмішку. Як з'ясувалось, з одним із хлопців із сусіднього корту ми віртуально знайомі, тому я написав і ми вже майже запланували спільну гру через тиждень.
2. Я живу в Algés що на Лісабонщині(топовий район, обожнюю його безмежно). Зараз майже у мене під вікнами проходить NOS Alive, через що я припаркував своє авто з четверга до понеділка - купа людей, купа машин. І от у четвер, біжу я до друзів щоб поїхати грати все в той же падел, і бачу пару - хлопець та дівчина, трошки розгублені, не розуміють як їм перестрибнути колію електрички щоб потрапити на фестиваль. І я бачу що ніби як свої, але не впевнений. І я чую солов'їну, і одразу повертаю голову і кажу як їм треба пройти. Не знаю яким чином, але вони мене впізнали і подякували за канал та чат. І мені було так приємно - просто допомогти своїм, які хотіли на 21 pilots, і почути від них дякую. Мова.
❤️ Це два приклади, які сталось зі мною за останні 3 дні. А за 4+ роки - їх на багато більше. Ну і окремий респект людям із татуюваннями, одягом, наліпками на авто із українською символікою. Я завжди вітаюся із такими людьми. Для мене це відчуття дому - знати що навіть за 4134 км від моє рідною Троєщини - я тут не один.
Тачка для ЗСУ
Підписатись на Португалія інфо
