Колективний Артюх. Безкарність, яка вбиває
Ми нещодавно писали статтю: «500 днів без відповідей. Ціна правління Артюха».
https://t.me/sumyone1/41202
Учора Україна отримала ще одну страшну відповідь на питання, що буває, коли попередні трагедії нічому не вчать.
28 серпня після російського удару по підприємству в Бучанському районі почалася масштабна пожежа та детонація. За останніми даними, кількість загиблих уже зросла щонайменше до 37 людей. Пошкоджено понад 50 житлових будинків, сотні людей евакуйовано.
Прем’єр Сергій Корецький назвав речі своїми іменами:
«На пʼятому році повномасштабного вторгнення робити одні й ті самі помилки — це злочинна недбалість».
А ми назвемо своїм іменем саму систему.
Колективний Артюх.
24 березня 2025 року Суми пережили страшний удар у районі школи №20. Постраждала 101 людина, серед них 23 дитини.
Минуло майже півтора року. Де публічна відповідь на питання, чому наслідки були настільки масштабними? Чи була вторинна детонація? Що саме там детонувало, якщо вона була? Хто це перевірив? Хто відповів за можливі порушення?
Ніхто суспільству цього так і не пояснив.
Областю тоді керував Володимир Артюх.
І це найкраща ілюстрація того, що таке колективний Артюх.
Сталася катастрофа. Зробили страшні обличчя. Провели наради. Дочекалися, поки новини зникнуть зі стрічок. Пішли далі. Але ходити нікуди не треба було. Воно приходить саме.
Першим прийшло Вишневе.
6 липня 2026 року після російського удару здетонували боєприпаси на складах оборонного підприємства. Загинули люди, сотні будинків були пошкоджені.
Цілому директору оборонного підприємства та його заступнику з виробництва повідомлено про підозру. Генерали, чиновники Міноборони та ОВА, очевидно, нічого не знали. Правда ж?
Другою прийшла трагедія на полігоні на Хмельниччині.
Тоді багато «правдорубів» волали про контрольований підрив боєприпасів. Але реальність виявилася драматичнішою. Четверо військових постраждали, п’ятеро спочатку вважалися зниклими безвісти, а під час пошукових робіт згодом виявили фрагменти тіл.
Підозр нікому не оголошували, принаймні публічно про це невідомо.
Тепер Бучанський район.
І прем’єр уже прямо говорить: одні й ті самі помилки. Злочинна недбалість.
А ми знову повертаємося до Сум.
Бо наш колективний Артюх досі живий і чудово почувається.
Це вже не конкретне прізвище.
Це модель управління.
Колективний Артюх керує військовими адміністраціями. Колективний Артюх сидить у кабінетах. Колективний Артюх проводить наради після трагедій. Колективний Артюх обіцяє «розібратися». А потім колективний Артюх просто чекає, поки всі забудуть.
До наступного вибуху.
Росія атакує Україну і несе відповідальність за вбивства українців. Але колективний Артюх робить усе, щоб наслідки російських ударів ставали страшнішими, а уроки попередніх трагедій залишалися невивченими.
Суми. Вишневе. Хмельниччина. Бучанський район.
Різні місця. Різні обставини. Але одна хвороба.
Безвідповідальність. Безкарність. Колективний Артюх.
І поки після кожної такої трагедії винні отримуватимуть не вирок, а новий кабінет, колективний Артюх продовжуватиме вбивати.
22
8
7
1
1August 29, 2026 1.8K 1 12
