Часто ми можемо почути, коли в церкві під час молитов та й не тільки, людей називають «раб Божий», «раба Божа». Люди невіруючі зазвичай насміхаються з цього факту, говорячи, що віруючі є не вільними, а рабами, що зазвичай сприймається, звичайно ж, як приниження. 🤨
То чи справді Бог називає нас Своїми рабами? Спробуймо розібратися на основі Біблії. 📖
І перший текст, який відразу приходить на пам'ять, це слова Ісуса Христа, де Він досить чітко говорить:
Не називаю вас більше рабами, бо раб не знає, що робить його пан; вас же назвав Я друзями, оскільки сказав вам усе, що почув від Мого Отця (Івана 15:15)
Отже, Господь чітко заявляє, що не хоче нас бачити рабами. Але якщо ми відкриємо послання Апостола Павла, то можемо прочитати, коли він інколи починає свій лист так, представляючись:
Павло, раб Ісуса Христа, покликаний апостол… (Римлян 1:1)
Невже Павло не був в курсі того, що сказав Свого часу Ісус? 🤔
Важливо розуміти, кого взагалі Біблія називає рабами і яке становище раба було у стародавньому Ізраїлі. Коли ми говоримо про рабство, ми собі уявляємо повністю безправну істоту, яка зранку до ночі працює, і не має жодних прав, не отримує зарплату, і не може бути вільною. Але Бог у Біблії вчив по-іншому ставитися до рабів. Просто факт: раб у ті часи міг стати навіть прийомною дитиною чи наслідником свого господаря. Маса законів було про добре ставлення до своїх слуг і навіть про те, щоб їх відпускати на волю при певних обставинах. 📜
Ще важливо розуміти, що в Біблії рабами могли називатися підлеглі, які не були рабами в прямому значенні цього слова. Наприклад, рабами царя називалися його професійні воїни. ⚔️
Але цікаво те, що якщо уважно перечитати Біблію, можна помітити, що люди себе могли називати чиїмись рабами, по факту ними не бувши. 👀
Наприклад, коли ангели прийшли в Содом до Лота, він їм сказав так:
Ось, панове мої, зайдіть до дому вашого раба, і переночуйте… (Буття 19:2)
Хіба Лот був їм рабом? Ні. Але він свідомо принижує себе перед ними, показуючи свою безмірну повагу до своїх гостей. Так само можна побачити, як Яків після довгої розлуки з своїм братом Ісавом, після того як він перед ним провинився, боявся йти йому назустріч, і посилав йому подарунки і таке послання:
Скажіть так моєму панові Ісавові: Так сказав раб твій Яків… (Буття 32:5)
Яків спеціально називає себе рабом, добровільно принижуючи себе перед своїм братом. 🙏
Отже, висновок може бути досить простим. Бог не бачить в нас рабів у прямому значенні цього слова. Він бачить в нас Своїх друзів, Своїх дітей. Але часто люди, намагаючись возвисити Бога, можуть називати себе Його рабами, добровільно принижуючи себе перед Ним. 🤝
Але раб Божий насправді це не приниження, це досить високий статус. Як приклад, прочитаймо цікавий текст, де говориться про Ісуса:
Воскресивши Слугу Свого, Бог насамперед послав Його вам… (Дії 3:26)
Слово «слуга» в цьому тексті – це те ж саме слово, яке в багатьох інших місцях Біблії перекладається як «раб», і в деяких випадках це ж слово може перекладатися як «дитина, син», що можна побачити, прочитавши цей вірш в інших перекладах. Уявіть собі, Ісус – раб Божий! Чи справді це принижує Його? Навпаки! Бути рабом Божим це не приниження, це велика перевага. 👑
Апостол Павло досить красиво пояснює цей момент:
Адже всі, яких веде Божий Дух, – сини Божі. Тому що ви не одержали духа рабства знову на страх, але одержали Духа синівства, яким кличемо: Авва, Отче! (Римлян 8:14-15)
Слово «Авва» означає «батько». Але воно вживалося тоді, коли потрібно було передати близькість і довіру до свого батька. Сьогодні ми б його вживали, якби хотіли назвати його «тато, татусь». 💛
Ось таких стосунків хоче Бог зі Своїми рабами, щоб вони були Його друзями, щоб вони були Його наслідниками, щоб вони були Його дітьми. Щоб вони могли до нього кликати: «Таточку!», а Він міг бути з ними, і називати їх Своїми улюбленими синочками і найкращими донечками. ❤️
