Lala Tarapakina:Ми дуже обережні.
Прораховуємо ризики, плануємо кожен маршрут з урахуванням всіх реалій фронтових містечок.
Але інколи матриця дає сбій: коли твоя заявка звучить, як "власник виїхав в Ужгород, годує місцевий алкаш, собака в вол'єрі".
Ми з Христиною знали, що місце, куди ми їдемо - повна срака, але ті, хто робить в країні порятунки, знають - ти можеш боятися та не могти, але якщо тобі прислали фото чи відео, воно стоїть у тебе в очах, поки ти це не розрулиш.
Йшли пішки близько кілометра, на відкритій місцевості, у вухах стоїть дроновий шум, там їх більше., ніж колись в Вовчанську.
Спочатку, коли ми зайшли на подвір'я, ми не почули нічого.
В "вол'єрі" на горі гімна лежала мовчазна собака в позі бублика, ми подумали, що вона мертва.
Але вона була жива - слабка, але жива.
Біля вол'єру сидів кіт, він плакав. В прямому сенсі.
Довгий протяжний котячий сум.
Потім ми довго виходили пішки, ховалися під деревами, щоб перечекати поки пролетить: я з повідцем з собакою, Христина з мішком, в якому кіт.
Трошки бігли, трошки сиділи, трошки просто йшли та матюкались.
Собаці 10 років, вона Емма.
Коту невідомо скільки, навіть невідомо ще, чи це кіт.
Але ніщо не завадить щастю, час якого настав.
Зараз і ми, і вони вже в умовній безпеці, а нам на евакуацію потрібно паливо.
Тому я розповідаю історії та роблю все, що можу, щоб ми могли продовжувати цю роботу.
Палива на день уходить зараз по 15 тисяч гривень.
Скоро велика розвозка після евакуації.
Один бус вже поїхав на Київ.
А ми ще працюємо, бо заявок стільки, що навіть якщо б нас, таких їбанутих, було 20, - всім би вистачило роботи.
Дуже хочеться впоратись.
Якщо ви не підписані на мою офіційну сторінку, то підпишіться, ми пишемо в режимі реального часу про все, що робимо щодня - це 12 Вартових.І підтримуйте, якщо є можливість.
Нас та таких, як ми.
