Зникнути безвісти — це найстрашніше пекло для тих, хто чекає. Це коли ти не знаєш, чи твоя рідна людина жива, чи їй боляче прямо в цю секунду, чи вона десь у холоді чекає на допомогу. Ти ніби застряг у кошмарі, від якого неможливо прокинутися.
Дружини, мами й діти щодня просто божеволіють від тиші. Вони здригаються від кожного дзвінка, боячись почути найгірше, але водночас благаючи хоч про якусь правду. Вони не можуть навіть оплакати свій біль, бо здатися — це зрадити його.
Він пішов туди, де пекло, щоб ми могли жити. І ми просто не маємо права закрити очі й забути.
Вони не зникли.Вони чекають, щоб їх знайшли й повернули додому.
Зниклі — не значить забуті!!!
🙏 Ми будемо їхнім голосом, поки кожен не повернеться
💔 Пам'ятаємо. Шукаємо. Чекаємо. Кожного й кожну. Попри все 🙏




