Колись давно видатний німецький філософ-феноменолог Мартін Гайдеґґер у своїй збірці есеїв «Шлях до мови» у формі діалогу з невідомим японцем виголосив думку про те, що кінематограф, як питомо західне, техногенне мистецтво є неавтентичним для Японії, попри навіть теплу приязнь з якою він відгукнувся про нещодавно переглянутий ним фільм Акіри Куросави «Рашьомон».
Що ж, велемудрому володарю усіх семи екзистенціалів та розсіювачу дасману, попри незмірний внесок у світову філософію, не вперше помилятися у своєму власне житті. Менше з тим, Гайдеґґер влучно намацав у своєму есеї ті фундаментальні розбіжності в західному та східному світоглядах. Його текст мав на меті стати полем для діалогу з тим самим «інакшим». Але де ще, як не у просторі достоту уявному, просторі екранного імаджинаріума, могли бути налагоджені мости міжкультурного діалогу, котрий допоміг би загоїти старі рани.
Повна стаття про фільм за посиланням:
https://plomin.club/why-does-no-one-write-to-colonel-lawrence/
Гарного читання!
34
10June 18, 2026 5.5K 1 42
