Якщо чесно, я взагалі не планувала її читати, але опинилася на презентації у Франківську — і абсолютно неймовірно щира авторка собою мені її і продала.
Я б ніколи не сказала, що це дебют: настільки майстерно і під таким незвичним кутом Ліза складає слова в речення. Вона відчуває цей світ інакше!
«Вона здивувалася тому, яким важливим може бути неважливе»
У мене є відчуття, що ця книга написана в якомусь іншому вимірі літератури. Вона абсолютно неземна. Ніби 25-й кадр, але в літературі
Хтось зчитує тут магічний реалізм, хтось — одну суцільну метафору, а я читала про нейровідмінну Дусю (це виключно моє відчуття прочитаного) та її сприйняття цього жорстокого світу, у якому їй так хотілося не бути самотньою і щоб її хтось любив.
Мама не вміла змішувати гарячу і холодну воду до ідеальної температури, інколи вона так поливала голову шампунем, що він потрапляв в очі й щипав, але Дусі було байдуже, просто хотілося, щоб мама була поряд. Дуся готова була пробачити їй усі недосконалості та помилки. Дуже часто діти пробачають батькам більше, ніж батьки дітям. І помилки ті серйозніші, ніж просто непомитий посуд.
Це книга, після якої хочеться нагрітих сонцем слив і міцно обійняти близьких ❤️🩹
вона про так багато речей описувати які можна ще три абзаци. Але який сенс? Бо кожен відчує своє.
Прочитайте у вересні!
Зробіть своїй душі подарунок. Я дуже плакала і дуже сміялася. І це точно найкраща книга літа
