47 із 72 клубів EFL (Чемпіоншип, Ліга 1, Ліга 2) виставлені на продаж. Вони мають постійні великі збитки, однак продавців на ринку набагато більше, ніж покупців.
Деякі клуби не можуть продатись навіть за £0, тому що немає покупця.
Протягом багатьох років футбол покладався на теорію «великих ідіотів»: віру в те, що прийде інший багатий власник і поглине всі збитки.
Але нове покоління інвесторів не хоче купувати футбольні клуби, тому що на вході бачить збиткове підприємство. Метвен стверджує, що старий футбольний цикл закінчився (постійні зміни власників) і більшість клубів опиняться під управлінням тимчасових адміністрацій.
Тут можна довго розмовляти, але завжди треба розуміти контекст. В англійському футболі можна заробити дуже великі гроші, якщо ти виходиш в АПЛ. На шляху до АПЛ тебе чекають лише збитки, тому що інші клуби також хочуть туди потрапити. Ви один одного стимулюєте витрачати більше і більше (але явно не всі будете підніматись в дивізіонах). Тому на перший план і виходить професіоналізм менеджменту, рівень гравців і підтримка фанатів. Якщо в тебе всі 3 складові краще, ніж у конкурентів - ти будеш перемагати, вийдеш в АПЛ, відібʼєш всі витрати і станеш прибутковим клубом. За це вони всі бʼються і про це мріють.
Якби в футболі не існувало способу заробити - тоді б все це було безглуздо. Але він є. І треба ризикувати, щоб все вийшло. Безпрограшних стратегій не буває.
Проблема «безкінечних багатих власників» (які закінчились) в тому, що вони не враховували всі аспекти, які необхідні для фінального успіху. Бо не всі вони були націлені на успіх саме в футболі. Клуби для них були розвагою. А розвага і бізнес - різні речі. Від цього і постраждали багато клубів.
Але не всі. Інші постраждали, тому що просто програли конкуренцію. Це бізнес. Ніхто успіх просто так не обіцяв.
