🕊️«Він був патріотом не на словах»
Олександр Назаров народився у Києві. Літні канікули впродовж усього дитинства проводив у селі Заруддя, що на Київщині, на дачі, куди батьки виїжджали на все літо. Мати, Ольга Олександрівна, працювала вчителькою початкових класів. Батько, Микола Миколайович, майор УВД в місті Києві, служив у відділі боротьби з організованою злочинністю, трагічно загинув у 2009 році.
Навчався Сашко в Київській загальноосвітній школі № 295 (нині - гімназія «Діалог»). Саме тут і сталася зустріч із дівчиною, з якою в майбутньому і складеться спільне подружнє життя. Юлія перейшла з іншої школи до 8-го класу, у якому навчався Олександр.
«Він мені одразу сподобався, веселий, красивий, із тонким почуттям гумору - розповідає Юлія. - Пам’ятаю його сорочку в клітинку… Він сидів попереду мене, одразу повернувся та усміхнувся… Це було несподівано і приємно. Олександр завжди був щирим, компанійським, веселим, біля нього завжди було багато друзів. Інколи був непередбачуваним, бурхливо відстоював свою позицію, умів виділитися з натовпу. Пригадую, як він, блондин, у 10-му класі перефарбувався в чорний колір. Це було абсолютно несподівано, хотів виділитися з усіх хлопців».
Своє коротке сімейне життя подружжя провели у Києві. Олександр вивчився на фінансиста, закінчивши університет та маючи досвід інженера в ІТ-сфері, працював начальником відділу автоматизації у кампанії «Укравто». Грав у футбол, любив рибалку, із друзями грали в покер, дивилися фільми на воєнну тематику, детективи, сім’єю виїжджали на відпочинок до Криму, Єгипту тощо.
Під час АТО Олександр потрапив до лікарні у Старобельську, потім його перевезли у Харків, опісля - у Київ. Холодні ночі в бліндажах далися взнаки. Проблеми з легенями, операція, реабілітація…
У березні 2022 року, коли бойові дії стали особливо інтенсивними й небезпечними для життя дитини, дружина Юлія з трирічним сином виїхали за кордон, добралися до Франції, де знайшли прихисток у маленькому містечку Туркуен.
Відправивши сім’ю в безпечне місце, Олександр одразу добровольцем пішов у тероборону в Києві, а вже в квітні 2022 року вступив до лав ЗСУ, і невдовзі був направлений у місто Бахмут Донецької області як військовий із бойовим досвідом.
За рік до повномасштабного вторгнення росії в Україну мати Олександра з чоловіком переїхали ближче до Ірпеня в дачний будинок. Тут їх і застала війна. Вони жили в окупації без води, світла, газу. Спали на підлозі у ванній кімнаті, їжу готували на вулиці, пережили обстріли, коли навколо стояли російські танки, БТРи. Після того, як російські війська покинули Київщину, Олександр першим приїхав у містечко, де жила мати. Привіз продукти, бензин для генераторів, хліб для всіх мешканців дачного містечка.
«Ми провели разом усього лише два дні після довгої та болісної розлуки… два останні дні нашого спільного життя. Вони були неспокійними. Я переживала, що йому потрібно було знову повертатися на фронт - він уже мав на руках повістку. «Усе буде добре, ми прорвемося», - заспокоював мене, шуткував і намагався бути веселим… Я навіть не уявляла, що ці дні останні для чоловіка… Неможливо було уявити, що найгірше, непоправне станеться не на фронті, де кожної секунди чатує небезпека, а саме вдома, у рідних стінах».
Уранці 29 листопада Юлія знайшла чоловіка мертвим. Серце не витримало тих навантажень, стресів і потрясінь, через які Олександру довелося пройти на Майдані, в АТО і на фронті у 2022 році.
У Олександра залишилась дружина, син, мати та брат.
Олександр Назаров похований у селі Заруддя, Київської області, на кладовищі біля батька.
Має нагороди із часів Майдану.
Повну біографію читайте ТУТ.
🕯 Щоранку о 9:00 ми вшановуємо хвилиною мовчання всіх, хто віддав життя за волю України. Сьогодні ми згадуємо Олександра Назарова. Вічна пам’ять Герою!
Джерело: ITV
Facebook | Instagram
32
5
4
4August 29, 2026 3.9K 2
