Знаю, багато хто на цьому місці питає, про що вам було б цікаво послухати.
Але я цього робити не буду, бо я сюди прийшла говорити про те, що цікаво мені. Авторитаризм, вибачайте с:
Говорити ми з вами будемо про ШІ.
Так, ви вже від нього втомилися, я знаю.
З кожної шпарини на нас летить купа інформації, нових тулів і чергових «THIS CHANGES EVERYTHING!!!!».
За цим тупо неможливо встигнути.
Те, що ти прочитав сьогодні, через три тижні вже може бути неактуальним.
Когось ШІ взагалі лякає настільки, що хочеться просто ігнорувати його існування.
І це все дуже нормальні реакції. Я відчувала (та й досі іноді відчуваю) те саме.
Але поява ШІ з часом зробила зі мною те, чого я взагалі не очікувала: повернула мені любов до дизайну інтерфейсів. Шокуюче, знаю.
Тому тема нашого тижня - як я перестала хвилюватися і полюбила
Розповім, як так сталося, що на власному проєкті я майже не використовую Figma, і чому вам не треба хвилюватися, якщо ви досі користуєтесь лише нею.
Поговоримо про design engineering і про те, чому ви, скоріш за все, вже знаєте більшу частину того, що потрібно, аби почати рухатися в цей бік.
І поділюсь власним досвідом розробки продукту, коли ви команда з 2х людей і частина фронтенду падає на ваші плечі, а ви так-то дизайнер.
Та і взагалі поговоримо про пет проєкти. І про те, наскільки адиктивним може стати процес створення власної штуки, якщо трохи вийти з гонки за найправильнішим і найоптимальнішим ШІ-воркфлоу.
Бо, спойлер, я думаю, що це переоцінено.
Буде багато лонгрідів, трохи відео, тому готуйтесь.
Але сьогодні нічого корисного я вам розповідати не буду с:
Натомість хочу спочатку зрозуміти, де ви самі зараз у всій цій ШІ-історії: як ставитеся до ШІ, чи використовуєте його в роботі і чи пробуєте щось робити з ним поза нею.
Відповідайте на опитувальники нижче, а якщо є що сказати, то приходьте в коментарі.
Велкам с:
